Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Висоцької В.С., Ткачука О.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Бобринецької міської ради, третя особа - ОСОБА_6, про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що рішенням другої сесії Бобринецької міської ради від 20 грудня 2010 року № 20 задоволено їх заяви про виділення кожному по 0, 1 га землі для забудови та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель по АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової і громадської забудови, що перебувають у запасі Бобринецької міської ради, та надано дозвіл на складання проекту землеустрою.

У 2011 році ними виготовлено проекти землеустрою, а у 2012 році відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області складено та затверджено висновок про склад, повноту і якість матеріалів щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, виготовлено технічну документацію.

Рішеннями дев'ятнадцятої сесії Бобринецької міської ради від 24 лютого 2012 року № № 577 та 576 "Про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5." затверджено проекти землеустрою, надано у власність земельні ділянки для будівництва житлового будинку та видано державні акти на право власності на земельні ділянки.

Зазначали, що поки вони виготовляли технічну документацію на земельні ділянки, Бобринецька міська рада надала дозвіл ОСОБА_7 на будівництво на належних їм земельних ділянках.

Посилаючись на наведене, просили усунути їм перешкоди у користуванні своїми земельними ділянками, шляхом скасування рішення Бобринецької міської ради та правовстановлюючих документів на їх земельні ділянки, видані іншим особам.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що розміщення земельних ділянок по АДРЕСА_1 підтверджується планом-схемою, відповідно до якого відсутнє накладення земельних ділянок позивачів на земельну ділянку ОСОБА_6, спірні земельні ділянки є суміжними.

Крім того, правильно зазначено й те, що позивачами не конкретизовано якими діями відповідач чинить їм перешкоди, які саме правовстановлюючі документи та рішення підлягають скасуванню.

З огляду на наведе, суди попередній інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.