Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" Міністерства соціальної політики, треті особи: департамент освіти Вінницької міської ради, департамент освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування п. 13 протоколу № 3 атестаційної комісії від 18 квітня 2013 року, про визнання незаконним та скасування наказів № 34 від 28 травня 2013 року та № 24-к від 01 червня 2013 року про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою представника Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" Міністерства соціальної політики - Лісуня Михайла Вікторовича на рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року,

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 31 серпня 2000 року вона працювала у Вінницькому центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" на посаді вчителя-реабілітолога. Атестаційною комісією І рівня - Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь", було прийнято рішення про невідповідність її займаній посаді вчителя - реабілітолога. На зазначене рішення вона подала апеляційну скаргу, однак атестаційною комісією ІІ рівня рішення атестаційної комісії Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" було розглянуто поверхнево та залишено без змін.

Зазначає, що вказані рішення атестаційних комісій прийняті внаслідок упередженого ставлення до неї зі сторони керівництва Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь".

Наказом № 34 від 28 травня 2013 року відповідач перевів її на посаду вихователя, а згодом за наказом № 24-к від 01 червня 2013 року звільнив з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на вказані обставини та, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просила визнати незаконним та скасувати п. 13 протоколу № 3 атестаційної комісії від 18 квітня 2013 року, визнати незаконним і скасувати лист атестаційної комісії, в частині прийнятого рішення відносно неї, визнати незаконним та скасувати накази від 28 травня 2013 року № 34 про переведення на іншу роботу, від 01 червня 2013 року № 24-к про звільнення з роботи, поновити на раніше займаній посаді та стягнути заробітну плату за кожний місяць вимушеного прогулу з 01 червня 2013 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 24-к від 01 червня 2013 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді вчителя-реабілітолога Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" Міністерства соціальної політики України.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 120 476 грн 52 коп.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 3 256 грн 10 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" Міністерства соціальної політики - Лісунь М.В., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 звільнено з роботи законно, оскільки рішення атестаційних комісій є чинними, при цьому відсутні підстави вважати, що під час атестації існувало упереджене ставлення до ОСОБА_3

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновки атестаційної комісії є невмотивованими, а тому у відповідача не було підстав для звільнення ОСОБА_3 за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Колегія суддів не може погодитись із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 31 серпня 2000 року працювала в Вінницькому центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" на посаді вчителя - реабілітолога. Обсяг її прав і обов'язків визначено посадовою інструкцією вчителя - реабілітолога, з якою ОСОБА_3 ознайомлена.

Згідно з Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністрества освіти і науки України від 06 жовтня 2010 року № 930 (далі - Положення) та на підставі відповідних наказів директора Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" була створена атестаційна комісія та у квітні 2013 року проведена атестація 1-го рівня педагогічних працівників центру.

Розділом ІІ "Порядок створення та повноваження атестаційних комісій" зазначеного Положення визначено, що для організації та проведення атестації педагогічних працівників у навчальних та інших закладах, органах управління освітою щороку до 20 вересня створюються атестаційні комісії, І, ІІ і ІІІ рівнів (п. 2.1 Положення).

Атестаційні комісії І рівня створюються у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно - технічних, вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установах, закладах післядипломної педагогічної освіти, спеціальних установах для дітей, а також закладах охорони здоров"я, культури, соціального захисту та інших закладах і установах, у штаті яких є педагогічні працівники (п. 2.2 Положення).

Атестаційні комісії ІІ рівня створюються у відділах освіти районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, інших підрозділах місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, у підпорядкуванні яких перебувають навчальні та інші заклади (п. 2.3. Положення).

Відповідно до абз. 3 пп. 5 п. 2.13 Положення атестаційна комісія ІІ рівня також має право розглядати апеляції на рішення атестаційних комісій І рівня.

Атестаційні комісії ІІІ рівня створюються в Міністерстві освіти і науки Автономної Республіки Крим, управліннях освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших відповідних структурних підрозділах місцевих органів виконавчої влади (п. 2.4. Положення).

Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні та інші заклади, створюють атестаційні комісії у відповідних міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади або делегують свої повноваження атестаційним комісіям ІІІ рівня (п.2.5. Положення) .

Згідно протоколу атестаційної комісії Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" від 05 квітня 2013 року № 3, під час проведення атестації ОСОБА_3, встановлено, що вона не відповідає займаній посаді вчителя-реабілітолога та раніше присвоєній кваліфікації "спеціаліст першої категорії", про що складено відповідний атестаційний лист від 18 квітня 2013 року.

Відповідно до п. 3.10 Положення, 19 квітня 2013 року ОСОБА_3 вручений атестаційний лист від 18 квітня 2013 року, де зазначено, що остання не виявляє достатнього рівня володіння навиками організації корекційно-розвивального процесу в умовах центру соціальної реабілітації дітей - інвалідів, не володіє сучасними корекційними методиками та не використовує дидактичні посібники і технічні засоби з метою створення максимальної доступності навчального матеріалу для дітей з психофізичними вадами розвитку. В своїй роботі недостатню увагу приділяє формуванню у дітей навичок самообслуговування та соціальної адаптованості. Проявляє ініціативу в організації виховних і розважальних заходів, свят, розваг. Не володіє навиками самоосвіти, не підвищує свій фаховий рівень.

Від підпису про отримання атестаційного листа ОСОБА_3 відмовилась.

Відповідно до п. 6.4 Положення педагогічні працівники у десятиденний строк з дня вручення атестаційного листа мають право подати апеляцію на рішення атестаційної комісії до атестаційної комісії вищого рівня. Згідно з п. 6.5 Положення апеляція на рішення атестаційної комісії І рівня подається до атестаційної комісії ІІ рівня. Апеляція на рішення атестаційних комісій І та ІІ рівнів може бути подана до апеляційної комісії ІІІ рівня.

Пунктом 6.6. Положення також передбачено право на оскарження рішень атестаційних комісій до суду.

ОСОБА_3 оскаржила рішення атестаційної комісії І рівня від 18 квітня 2013 року (Вінницького центру соціальної реабілітації дітей - інвалідів "Промінь") шляхом подання апеляції до атестаційної комісії вищого рівня - департаменту освіти і науки Вінницької обласної адміністрації, яка 24 квітня 2013 року була направлена на розгляд за належністю до атестаційної комісії ІІ рівня - департаменту освіти Вінницької міської ради.

Згідно з протоколом засідання від 08 травня 2013 року № 8 атестаційна комісія департаменту освіти Вінницької міської ради, колегіальний орган в складі 19 членів атестаційної комісії, за участю ОСОБА_3, вирішила залишити рішення атестаційної комісії Вінницького центру соціальної реабілітації дітей - інвалідів "Промінь" без змін, а апеляцію ОСОБА_3 без задоволення.

Наказом директора Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" від 28 травня 2013 року № 34 ОСОБА_3 було запропоновано переведення на посаду вихователя з 01 червня 2013 року.

Підставами для видачі наказу зазначено: протокол засідання атестаційної комісії центру реабілітації від 05 квітня 2013 року № 3; лист департаменту освіти Вінницької обласної державної адміністрації від 20 травня 2013 року № 34-2-06/2925; лист департаменту освіти Вінницької міської ради від 13 травня 2013 року №15-00-005-20078.

З даним наказом ОСОБА_3 була ознайомлена, однак не погодилась на переведення.

Наказом відповідача від 01 червня 2013 року ОСОБА_3 звільнено з роботи за п. 2 за ст. 40 КЗпП України з 01 червня 2013 року у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню даної роботи.

Підставами для видачі цього наказу зазначено: протокол засідання атестаційної комісії центру реабілітації від 05 квітня 2013 року № 3; протокол засідання департаменту освіти від 08 травня 2013 року № 8; лист департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації від 20 травня 2013 року № 34-2-06/2925; лист департаменту освіти Вінницької міської ради від 13 травня 2013 року № 15-00-005-20078; наказ центру реабілітації від 28 травня 2013 року № 34; акт про відмову від переведення на посаду вихователя та ознайомлення з наказом від 28 травня 2013 року.

Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

В роз'ясненні Верховного Суду України, наданого у п. 21. Постанови Пленуму 9 від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , зі змінами та доповненнями, зазначено, що при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків і не можливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Визнаючи звільнення ОСОБА_3 за п. 2 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновлюючи її на роботі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичних даних, які б встановлювали недостатню кваліфікацію ОСОБА_3 не встановлено, висновки атестаційної комісії є невмотивованими.

Водночас судом апеляційної інстанції не було взято до уваги те, що рішення атестаційних комісій І та ІІ рівня, якими встановлено невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді вчителя-реабілітолога та раніше присвоєній кваліфікації "спеціаліст першої категорії", не визнані незаконними та не скасовані в передбаченому законом порядку, при цьому Вінницьким центром соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" запропоновано ОСОБА_3 іншу роботу, яка відповідає її кваліфікації, та від якої остання відмовилась.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про незаконність звільнення ОСОБА_3 за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Суд апеляційної інстанції не вірно визначився із характером спірних правовідносин та скасовуючи рішення суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність звільнення ОСОБА_3 за п. 2 ст. 40 КЗпП України з підстав невмотивованості чинних рішень атестаційних комісій І та ІІ рівня.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Вінницького центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Промінь" Міністерства соціальної політики - Лісуня Михайла Вікторовича задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року скасувати, залишивши в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.