761/6866/16-ц Про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію - 21.12.2016 Прийняття

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Коротуна В.М., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "112 Україна", товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "112-ТВ", третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, за касаційними скаргами представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "112-ТВ" - Рудницької Златослави Ігорівни на рішення апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеканалі "112 Україна" у прямому ефірі відбувся брифінг за участю ОСОБА_4 у виступі якого обговорювалися трагічні події, які мали місце ІНФОРМАЦІЯ_1 біля Верховної Ради України. Своїм виступом ОСОБА_4 розповсюдив неправдиву інформацію та звинуватив ОСОБА_3 в злочинних діях, що насправді не відповідає дійсності, є брехнею, принижує його честь, гідність і ділову репутацію, як порядної людини та відмінного політика. Зазначений брифінг транслювався телеканалом товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "112-ТВ" (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія "112-ТВ"), а також був розміщений на веб-сайті товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "112 Україна" (далі - ТОВ "Інформаційне агентство "112 Україна") за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Беручи до уваги зазначене, а також враховуючи часткову зміну предмета позову, просив визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 на телевізійному каналі "112 Україна", а саме: "...і тому ОСОБА_3 як безпосередній виконавець тих злочинів, тої провокації..."; зобов'язати ОСОБА_4 та ТОВ "Телерадіокомпанія "112-ТВ" спростувати зазначену недостовірну інформацію у той же спосіб, в який ними було поширено недостовірну інформацію, а саме провести брифінг на телевізійному каналі "112 Україна" протягом 10 календарних днів, після набрання законної сили рішенням суду по даній справі шляхом оголошення ОСОБА_4 резолютивної частини судового рішення в даній справі із зазначенням, що розповсюджена ним вищевказана інформація є недостовірною і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_3; зобов'язати ТОВ "Інформаційне агентство "112 Україна" вилучити недостовірну інформацію щодо ОСОБА_3, розміщену в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме відео фрагмент від ІНФОРМАЦІЯ_2 із брифінгом на якому було розповсюджено недостовірну інформацію ОСОБА_4

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до

ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, ухвалено в цій частині нове рішення.

Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію поширену ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час брифінгу, що транслювався телеканалом ТОВ "Телерадіокомпанія "112- ТВ", а саме "…і тому ОСОБА_3 як безпосередній виконавець тих злочинів, тої провокації…".

Зобов'язано ТОВ "Телерадіокомпанія "112-ТВ" не пізніше 15 днів з моменту набрання рішенням законної сили повідомити в ефірі про прийняте судом рішення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційних скаргах представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представник ТОВ "Телерадіокомпанія "112-ТВ" - Рудницька З.І., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6., представника Міністерства внутрішніх справ України - Горбася Д.В., перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оприлюднена відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_2 інформація про ОСОБА_3 є оціночним судженням, а тому не підлягає спростовуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та ухвалюючи в цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що інформація, яка поширена ОСОБА_4 на брифінгу у прямому ефірі, подана у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження. При цьому суд дійшов висновку, що поширена інформація є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3, а тому підлягає спростуванню. В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ "Інформаційне агентство "112 Україна" суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів не може погодитись із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеканалі "112 Україна" у прямому ефірі відбувся брифінг за участю ОСОБА_4 у виступі якого обговорювалися трагічні події, які мали місце ІНФОРМАЦІЯ_1 біля Верховної Ради України. Своїм виступом ОСОБА_4 розповсюдив інформацію, яка стосується ОСОБА_3, а саме "...і тому ОСОБА_3 як безпосередній виконавець тих злочинів, тої провокації...".

Зазначений брифінг транслювався телеканалом ТОВ "Телерадіокомпанія "112-ТВ", а також був розміщений на веб-сайті ТОВ "Інформаційне агентство "112 Україна" за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначав, що вказана інформація є недостовірною, принижує його честь, гідність і ділову репутацію, як порядної людини та відмінного політика.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи" (v_001700-09) (далі - Постанова), при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до ст. ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 15 Постанови, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У пункті 19 Постанови судам роз'яснено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Враховуючи характер та спосіб поширення інформації, яку ОСОБА_3 просив визнати недостовірною, а також беручи до уваги те, що оскаржуваний вислів "...і тому ОСОБА_3 як безпосередній виконавець тих злочинів, тої провокації..." є уривком з виступу ОСОБА_4, який містив критику дій ОСОБА_3 на посаді Міністра внутрішніх справ України, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо оціночного характеру даного висловлювання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково дійшов висновку, що поширена ОСОБА_4 інформація подана у формі фактичних тверджень та містить стверджувальні вислови, які вказують на вчинення ОСОБА_3 протиправних дій, які кваліфікуються як злочин. Судом не було взято до уваги зміст виступу, уривок з якого ОСОБА_3 вважає недостовірною інформацією, не враховано характер та спосіб її поширення, а також те, що ОСОБА_3 є публічною особою, межа допустимої критики відносно якої є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.