Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Євтушенко О.І., Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Давид" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, державного нотаріуса Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавської Валентини Вікторівни про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Давид" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року та ухвалуколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року,

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Давид" (далі - ТОВ фірма "Давид", товариство) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, державного нотаріуса Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавської В.В. про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії. З урахуванням уточнених позовних вимог товариство просило визнати за ТОВ фірма "Давид" право власності на частку і частину частки у статутному фонді останнього, що становить 73 472,00 грн та належала ОСОБА_9; зобов'язати Державного нотаріуса Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавську В.В. внести зміни у: свідоцтві про право власності, що зареєстровано в реєстрі за № 1-565 і свідоцтві про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1-566 на ім'я ОСОБА_6 01 березня 2011 року та свідоцтві про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1-687 на ім'я ОСОБА_7 11 березня 2011 року шляхом виключення в них частки і частини частки у статутному фонді ТОВ фірма "Давид", що становить 73 472,00 грн, що належала померлому ОСОБА_9 на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25 січня 2011 року, виданого державним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Згода В.В.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ТОВ фірма "Давид" про визнання права власності на частку і частину частки у статутному фонді товариства, відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а в частині позовних вимог про внесення змін до свідоцтва про право власності і свідоцтв про право на спадщину за законом відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ фірма "Давид" про визнання за товариством права власності на частку й частину частки в статутному фонді ТОВ фірма "Давид" скасовано та провадження у цій частині закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ фірма "Давид" просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ фірми "Давид" задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ фірма "Давид" про визнання за товариством права власності на частку й частину частки в статутному фонді ТОВ фірма "Давид" та закриваючи у цій частині провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на те, що такі вимоги стосуються визнання права власності на корпоративні права, тому підвідомчі господарським судам. Залишаючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про внесення змін до свідоцтва про право власності і свідоцтв про право на спадщину за законом, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо їх безпідставності.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п. 4 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 ГПК також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув. Зокрема, спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його

учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.

Із системного аналізу положень ст.ст. 88, 143 ЦК України, ст.ст. 88, 167 ГК України, ст. 10 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" (далі - Закон № 1576-XII (1576-12) ) вбачається, що корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав із моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, а за своїм суб'єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ, що виникають із корпоративних відносин, слід керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у ч. 1 ст. 167 ГК України - корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним у п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України справам, що виникають із корпоративних відносин, то відповідно до ст. 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що предметом судового спору є право власності на частку і частину частки у статутному фонді ТОВ фірми "Давид", що належала померлому ОСОБА_9 і на яку 01 березня 2011 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за № 1-566 на ім'я ОСОБА_6 та свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1-687 на ім'я ОСОБА_7 Вимог щодо вирішення питань пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності ТОВ фірма "Давид" позивач у суді не заявляв.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд не повністю врахував предмет судового спору і вимоги, заявлені у суді першої інстанції, дійшовши передчасного висновку про те, що між сторонами виник спір з приводу створення, діяльності, управління та припинення діяльності господарського товариства.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про внесення змін до свідоцтва про право власності і свідоцтв про право на спадщину за законом, апеляційний суд, в порушення ст.ст. 303, 315 ЦПК України жодним чином не мотивував та не обґрунтував таких висновків, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене оскаржувана ухвала апеляційного суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Давид" задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Київської області від 15 березня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.