Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на частку в спільному майні, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 07 липня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що в період з лютого 2007 року по 01 червня 2012 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_5, з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах та вела спільне господарство. За час спільного проживання вона будучи переконаною у створенні із відповідачем належної сім'ї, вклала в розпочате будівництво житлового будинку і господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 свої особисті кошти в розмірі 30 тис. доларів США, а також решту всіх коштів, які вона заробляла живучи спільно з відповідачем однією сім'єю, за рахунок яких цей об'єкт будівництва набув технічного стану у нинішньому вигляді. Зокрема за рахунок вказаних коштів було проведено цілий ряд численних внутрішніх та зовнішніх робіт по утепленню цього житлового будинку та його опорядженню, зокрема пінопластом та іншими матеріалами і речовинами; влаштуванню в нього нині наявних комунікацій і систем; споруджено пічне опалення, яке облицьовано кафелем; добудовано тамбур; побудовано великий сучасний гараж; споруджено сучасний паркан, влаштовано ворота із дистанційним керуванням.

ОСОБА_4 уточнивши позовні вимоги, просила суд встановити факт проживання її та відповідача однією сім'єю з 02 листопада 2007 року по 01 червня 2012 року; відповідно до даних розділу "Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд" технічного паспорту КП РОБТІ визнати право спільної сумісної власності сторін на будівельні матеріали, обладнання, утворені ними конструктивні частини житлового будинку разом із господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на 1/2 їх частину.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2016 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із 02 листопада 2007 року по 01 червня 2012 року.

Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наступні будівельні матеріали, обладнання, утворені ними конструктивні частини житлового будинку разом із господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, а саме: бетонний фундамент ганку, площею 11,4 кв. м і використаний при його будівництві бетон; бетонний фундамент незавершеного будівництвом гаража площею 52,3 кв. м і використаний при його будівництві бетон; стіни з піноблоків незавершеного будівництвом гаража висотою 2,70 м об'ємом 141 куб. м і використані при їх будівництві піноблоки; покрівлю з ондуліну незавершеного будівництвом гаража і використаний при її будівництві ондулін; перекриття з дерева незавершеного будівництвом гаража і використані при її будівництві деревоматеріали; підлогу з бетону незавершеного будівництвом гаража і використаний при його будівництві бетон; цементні блоки огорожі площею 173,7 кв. м; метал воріт площею 9,7 кв. м; метал хвіртки; будівельні матеріали і утворені ними конструктивні елементи у виді утеплення зовні та всередині незавершеного будівництвом житлового будинку; систему водопостачання та водовідведення незавершеного будівництвом житлового будинку та на використані при монтажі і будівництві труби, муфти, і решту обладнання і матеріалів; систему пічного опалення, облицьовану кафелем, у виді грубок, камінів, димоходів та використані при їх будівництві цеглу і решту матеріалів.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку наступних будівельних матеріалів, обладнання, утворених ними конструктивних частин незавершеного будівництвом житлового будинку разом із господарськими будівлями і спорудами, розташованих по АДРЕСА_1, а саме: визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку: бетонного фундаменту ганку, площею 11,4 кв. м і використаного при його будівництві бетону; бетонного фундаменту незавершеного будівництвом гаража площею 52,3 кв. м і використаного при його будівництві бетону; стін з піноблоків незавершеного будівництвом гаража висотою 2,70 м об'ємом 141 куб. м і використаних при їх будівництві піноблоків; покрівлі з ондуліну незавершеного будівництвом гаража і використаного при її будівництві ондуліну; перекриття з дерева незавершеного будівництвом гаража і використаних при її будівництві деревоматеріалів; підлоги з бетону незавершеного будівництвом гаража і використаного при її будівництві бетону; цементних блоків огорожі площею 173,7 кв. м; металу воріт площею 9,7 кв. м; металу хвіртки; будівельних матеріалів і утворених ними конструктивних елементів у виді утеплення зовні та всередині незавершеного будівництвом житлового будинку; системи водопостачання та водовідведення незавершеного будівництвом житлового будинку та на використаних при монтажі і будівництві труб, муфт, і решту обладнання і матеріалів; систему пічного опалення, облицьовану кафелем, у виді грубок, камінів, димоходів та використані при їх будівництві цегли і решти матеріалів.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 07 липня 2016 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2016 року в частині встановлення факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із 02 листопада 2007 року по 01 червня 2012 року змінено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із 27 листопада 2007 року по 01 червня 2012 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 січня 1987 року по 27 листопада 2007 року відповідач ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_1

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19 березня 2009 року № 22210434 ОСОБА_5 на праві приватної власності належить незавершене будівництво, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, процент готовності якого становить 45 %.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 05 липня 2013 року, інвентаризаційна справа № 353-13, житловий будинок та господарські споруди складаються із таких конструктивних елементів та інженерного обладнання: літ. "А-1" - житловий будинок незавершений, загальною площею 112,5 кв. м (основні конструктивні елементи: фундамент - бетон, стіни - піноблоки, покрівля - ондулін, перекриття - дерево, підлога - бетон); літ. "Б-1" - гараж незавершений, площею 52,3 кв. м (основні конструктивні елементи: фундамент - бетон, стіни - піноблоки, покрівля - ондулін, перекриття - дерево, підлога - бетон; інженерне обладнання - електрика); № 1 - огорожа, площею 173,7 кв. м (основні конструктивні елементи - цементні блоки; № 2 - ворота, площею 9,7 кв. м (основні конструктивні елементи - метал; № 3 хвіртка, 1 шт. (основні конструктивні елементи - метал).

Згідно наданих позивачем копій квитанцій та пояснень сторін, свідків вбачається, що при будівництві вказаного незавершеного житлового будинку також використовувалися будівельні матеріали і утворені ними конструктивні елементи у виді утеплення зовні та всередині незавершеного будівництвом житлового будинку; систему водопостачання та водовіведення незавершеного будівництвом житлового будинку та використані при монтажі і будівництві труби, муфти, і решту обладнання і матеріалів; систему пічного опалення, облицьовану кафелем, у виді грубок, камінів, димоходів та використані при їх будівництві цеглу і решту матеріалів.

Внесення позивачем своїх коштів у будівництво будинковолодіння ОСОБА_5 підтверджується розпискою написаною відповідачем 12 червня 2012 року, згідно якої у випадку відчуження належного йому будинку АДРЕСА_1 останній зобов'язується передати ОСОБА_4 грошову суму в розмірі 240 тис. грн, еквівалент якої, за курсом визначеним сторонами, становитиме не більше 30 тис. доларів США.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з листопада 2007 року по червень 2012 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки сторони в зазначений період проживали спільно, однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом та вели спільне господарство.

Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що незавершений будинок АДРЕСА_1 сторони добудовували в період їх перебування у фактичних шлюбних стосунках, а тому, в силу вимог ст. 74 СК України, сукупність будівельних матеріалів, інженерного обладнання, використаних при будівництві, є їх спільною сумісною власністю, і позивач має право на 1/2 частку цих матеріалів та обладнання.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення періоду проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 212, 303, 304 ЦПК України, правильно виходив із того, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2, відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з попередньою дружиною по 27 листопада 2007 року.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.