Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом знесення самовільних будівель за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання знести самовільно побудовані на земельній ділянці загального користування приміщення та споруди, що розташовані по АДРЕСА_1.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 пред'явив до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про зобов'язання знести огорожу та споруду на земельній ділянці за вищевказаною адресою.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 роз'єднано в окремі провадження.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо знесення окремих будівель провадження у справі закрито.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2016 року позов ОСОБА_1 про захист права власності шляхом знесення самовільних будівель залишено без розгляду. Роз'яснено позивачу право повторного звернення до суду та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 275 грн 60 коп.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2016 року про залишення позову без розгляду змінено в частині стягнення витрат на правову допомогу. Збільшено розмір стягнутих зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу до 2 308 грн 64 коп. У решті - ухвалу суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що понесені відповідачем, ОСОБА_2, витрати на правову допомогу, підлягають стягненню з позивача, ОСОБА_1, який подав заяву про залишення його позову без розгляду, а, отже, за його необґрунтовані дії.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов передчасно та з порушенням вимог процесуального закону.

Судом установлено, що у провадженні суду знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом знесення самовільних будівель.

За заявою представників ОСОБА_1: ОСОБА_3, ОСОБА_4, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України позов ОСОБА_1 про захист права власності шляхом знесення самовільних будівель залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 ЦПК України у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України (1618-15) . При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України (1618-15) , яке не містить обмежень в його реалізації.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

У зв'язку з цим висновок апеляційного суду про компенсацію витрат на правову допомогу, здійснених ОСОБА_2, лише за те, що позивач подав заяву про залишення його позову без розгляду, є передчасним і таким, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, за змістом ч. 3 ст. 89 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Також апеляційний суд, пославшись на ст. 88 ЦПК України, не врахував, що вона стосується розподілу судових витрат між сторонами при вирішенні позову по суті, тоді як позовна заява залишена без розгляду.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа направленню до апеляційного суду на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнитичастково.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.