Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Національного природного парку "Тузловські лимани" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 04 січня 2016 року про його звільнення з посади інспектора з охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку "Тузловські лимани" (далі - НПП "Тузловські лимани"), поновити його на вказаній посаді, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 560 грн та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі наказу від 10 листопада 2015 року його було призначено на посаду інспектора з охорони природно-заповідного фонду І категорії НПП "Тузловські лимани".

Під час проведення засідання з особовим складом виконуючий обов'язки директора НПП "Тузловські лимани" ОСОБА_5, без будь-яких доказів звинуватив його в пропаганді серед мисливців та браконьєрів інформації про неможливість заборони мисливства в НПП "Тузловські лимани".

У зв'язку з безпідставними обвинуваченням, перебуваючи в схвильованому емоційному стані та з урахуванням тиску керівництва НПП "Тузловські лимани", він написав заяву про звільнення за власним бажанням, однак не підписав її.

Наказом НПП "Тузловські лимани" від 04 січня 2016 року його було звільнено з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України.

Посилаючись на те, що його звільнено з порушенням норм трудового законодавства, просив позов задовольнити.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватиоскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про вільне волевиявлення позивача на розірвання трудового договору з відповідачем, про що свідчать його подальші дії, зокрема, після звільнення на робочому місті позивач не з'являвся, на запрошення з'явитися за трудовою книжкою тривалий час не реагував.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.