Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

Кафідової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про розірвання договору, стягнення сум за договором депозитного вкладу та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 30 листопада 2006 року між нею та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") було укладено договір депозитного вкладу, згідно з умовами якого в той же день у філії Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" було відкрито рахунок, відповідно до умов якого вона передала банку грошові кошти у розмірі 32 000 доларів США для їх розміщення на депозитному рахунку на термін вкладу 366 днів (12 місяців) із зобов'язанням банку нараховувати відсотки на суму вкладу.

Додаткові угоди до цього договору не укладалися. Сторони умови вказаного договору виконували. Крім того, на банківську картку "Бонус плюс" в 2013 році нею були внесені грошові кошти в доларах США, які банк їй не повернув.

Посилаючись на те, що строк дії договорів закінчився, її вимоги до банку про повернення коштів, які залишилися на рахунках, залишилися без належного реагування, із урахуванням уточнених позовних вимог, просила розірвати договір банківського вкладу від 30 листопада 2006 року та валютний рахунок № НОМЕР_1; стягнути з відповідача на свою користь залишок за вказаним договором у розмірі 128, 69 доларів США з нарахованими відсотками за користування коштами у розмірі 364 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення суми вкладу у розмірі 27, 70 доларів США, 3 % річних у розмірі 3, 64 доларів США, а всього 163, 67 доларів США; зобов'язати відповідача поновити обслуговування та витратні операції за банківським валютним рахунком "Голд для виплат" на її ім'я із залишком на рахунку 2 169, 32 доларів США, шляхом розблокування та поновлення її права щодо розпорядження грошовими коштами; стягнути з відповідача на її користь відсотки за незаконне обмеження користування банківським рахунком № НОМЕР_2 "Голд для виплат", "Бонус плюс" у розмірі 629, 66 доларів США, пеню у розмірі 1 259, 32 доларів США, 3% річних у розмірі 61, 34 доларів США, а всього - 1 950, 32 доларів США.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватиоскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Змінюючи правові підстави відмови у задоволенні позову, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що банк чинить їй перешкоди в доступі до спірних рахунків.

При цьому апеляційним судом правильно зазначено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2014 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу від 30 листопада 2006 року у розмірі 128, 69 доларів США та валютним рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 2 169, 32 доларів США з нарахованими відсотками, пенею та 3 % річних.

Вказане рішення було змінено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову, а саме: відсутністю доказів на підтвердження залишків коштів на рахунках, та набрало законної сили, а відтак обставини встановлені вказаними судовими рішення є преюдиційними в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.