Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Завгородньої І.М., Карпенко С.О., Писаної Т.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року,

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 06 грудня 2012 року між ним та відповідачкою укладено договір позики, відповідно до умов якого остання позичила у нього 1 200 000 гривень (еквівалент 150 000 доларів США) терміном до 01 червня 2013 року.

04 вересня 2013 року між ними укладено договір про внесення змін до договору позики від 06 грудня 2012 року, яким змінено термін повернення боргу до 15 жовтня 2013 року.

На погашення боргу відповідачем повернуто: 22 липня 2013 року - 100 000 гривень (що на дату платежу становило 12 327,88 доларів США), 19 вересня 2013 року - 900 000 гривень (12 598,53 доларів США), а також 19 червня 2015 року - 200 000 гривень (9 376,82 доларів США) під час примусового виконання рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2014 року.

Посилаючись на те, що відповідачем повернуто борг не в повному обсязі, оскільки за період з 22 липня 2013 року по 19 червня 2015 року сплачено 1 200 000 гривень, що становить 134 303,23 долари США, просив суд стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики станом на 01 лютого 2016 року у розмірі 401 225 гривень 23 копійки ( 15 696,77 доларів США).

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року, позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 427 483,60 грн., що еквівалентно станом на 24.02.2016 - 15 696,77 дол. США за договором позики від 06.12.2012 року.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що якщо у зобов'язання визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

Встановивши, що у договорі позики зазначено суму позики в доларовому еквіваленті, що свідчить про врахування сторонами можливих валютних ризиків та погодження повернення боргу залежно від курсу долара США, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.