Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Висоцької В.С., Гримич М.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення витрат на утримання майна, що є у спільній частковій власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 липня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 1/3 частини вартості комунальних платежів, пов'язаних з утриманням квартири АДРЕСА_1, у розмірі 5 575 грн 87 коп. та витрати, пов'язані з ремонтом вказаної квартири у розмірі 20 187 грн 99 коп.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він та відповідач є співвласниками квартири АДРЕСА_1, однак ОСОБА_5 у вказаній квартирі тривалий час не проживає, участі в оплаті комунальних послуг та у витратах, пов'язаних з ремонтом квартири не приймає.

Посилаючись на наведене та на те, що він змушений самостійно сплачувати комунальні послуги, підтримувати квартиру у належному стані, просив позов задовольнити.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11 липня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 6 335 грн 30 коп. на відшкодування витрат на утримання спільного майна, з яких: 2 525 грн 30 коп. - витрати на житлово-комунальні послуги за період з травня 2012 року по грудень 2014 року; 3 810 грн - витрати на ремонт квартири.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватиоскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що співвласник квартири, незалежно від того чи проживає у ній, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження майна.

Крім того, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення грошових коштів, понесених на сплату комунальних платежів за трьохрічний період, оскільки ОСОБА_5 просила застосувати строки позовної давності.

При цьому судами правильно, що відповідач доказів, на підтвердження інших витрат, понесених на проведення ремонту, позивачем доказів не надано, що є його процесуальним обов'язком (ч. 1 ст. 60 ЦПК України)

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4" відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.