Про визнання заповіту недійсним - 21.12.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Гури Ірини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_6, Супрунівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 липня 2015 року,

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Гури І.В., треті особи: ОСОБА_6, Супрунівська сільська рада Полтавського районного суду Полтавської області, про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько - ОСОБА_7, який був тяжко хворий на онкозахворювання, що було виявлене у нього в кінці 2012 року, та в останні два місяці до його смерті хвороба сильно прогресувала.

Після смерті ОСОБА_7 залишилось спадкове майно, яке на час його смерті складається із: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться у житлово-будівельному кооперативі "Залізничник", приватизованої земельної ділянки, площею 0,10 га, яка знаходиться в с. Івашки, що на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, автомобіля ГАЗ-53 (асенізатор), державний номерний знак невідомий, автомобіля "Газель" пасажирський на 12 місць, державний номерний знак невідомий.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги за законом є він - ОСОБА_3 та його бабуся, мати спадкодавця - ОСОБА_6

Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, він дізнався про те, що його батько за декілька днів до смерті, а саме 29 серпня 2013 року, склав заповіт на ім'я ОСОБА_4

Крім того, слід звернути увагу на той факт, що рукописний текст запису заповіту та підпис у ньому, який нібито був вчинений його батьком ОСОБА_7 виконаний не ним власноручно. До дня смерті його батько ОСОБА_7 був пенсіонером у зв'язку з інвалідністю внаслідок онкозахворювання. Його пенсійна справа знаходиться за місцем його реєстрації у Пенсійному фонді Ленінської районної у м. Полтава ради, в якій знаходяться різноманітні заяви та інші документи власноруч ним написані, що можуть бути використані для проведення судової почеркознавчої експертизи з метою спростування того, що нібито рукописний текст у заповіті був виконаний саме ним.

Указуючи на те, що ОСОБА_7 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними під час складання заповіту, та на те, що підпис від імені ОСОБА_7 виконаний іншою особою, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_6 звернулася до відповідачів із позовом аналогічного змісту.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 30 липня 2015 року, у позовах відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції,ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності заявлених вимог.

Проте таких висновків суди дійшли передчасно.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судові рішення повністю не відповідають.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1244 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Вимоги щодо порядку посвідчення заповіту встановлені ст. ст. 1251, 1252 ЦК України.

Установлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги за законом є його син - ОСОБА_3 та мати спадкодавця - ОСОБА_6

Згідно із заповітом від 29 серпня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Гурою І.В., ОСОБА_7 все належне йому майно заповідав ОСОБА_4

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 вказував на те, що, по-перше, ОСОБА_7 на момент укладання заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки був важко хворим та знаходився під дією відповідних ліків, а, по-друге, підпис на заповіті не належить заповідачу.

У суді першої інстанції позивачем були заявлені клопотання щодо призначення відповідних експертиз на доведеність заявлених позовних вимог.

Відповідно до висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 12 березня 2015 року № 168 ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, станом на 29 серпня 2013 року виявляв ознаки астенічного розладу органічного походження з депресивними включеннями, який не позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту (а. с. 72-87 т. 2).

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 02 липня 2015 року в задоволенні клопотання щодо призначення у справі посмертної судово-почеркознавчої експертизи відмовлено, оскільки заявником не надано відповідних зразків почерку померлого та не заявлено відповідних клопотань.

Апеляційний суд, перевіряючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, погодився з висновками і мотивами ухваленого рішення, вказавши про те, що доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особам, які беруть участь у справі, в реалізації їхніх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України).

За змістом положень ст. ст. 143, 144 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі,і експертиза призначається ухвалою суду.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) (далі - Постанова)звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків.

Згідно з п.4 вказаної Постанови судам слід мати на увазі, що при розгляді справ вони не мають права приймати рішення без проведення експертизи, якщо за законом призначення останньої є обовязковим.

Згідно зі ст. 150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Вирішуючи спір, суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; суд обмежився лише висновком експертизи, не звернувши уваги на те, що висновок не дає чіткої відповіді на поставлене в ухвалі про призначення експертизи питання; судом не роз'яснено право на звернення з клопотанням про призначення додаткової чи повторної експертизи, як не роз'яснені і наслідки вчинення або не вчинення таких дій; крім цього, суд безпідставно відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи, оскільки визначити, ким саме було підписано заповіт, без спеціальних знань неможливо; суд не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, вказуючи про те, що позов заявлений з підстав, визначених ст. ст. 225, 226, 1257 ЦК України, апеляційний суд не звернув уваги на те, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач указував на дві підстави визнання заповіту недійсним, і однією з них є те, що заповіт підписаний не заповідачем, та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.