Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 15 жовтня 2013 року визнано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками спірного житлового будинку, за яким закріплена земельна ділянка розміром 1 500 кв. м. Однак порядок користування ділянкою між співвласниками не визначено і в добровільному порядку визначити його ОСОБА_5 не бажає.

Ураховуючи наведене ОСОБА_4 просив визначити порядок користування земельною ділянкою.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що до участі у справі не було залучено власника земельної ділянки.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 по 59/100 частин та 41/100 частин відповідно.

Згідно повідомлення Харківського районного бюро технічної інвентаризації будинок АДРЕСА_1 1910 року забудови належав Височанському ПУЖКГ, яке в 1991 році продало його ОСОБА_6 та ОСОБА_7 До складу нерухомого майна ОСОБА_7 входив в тому числі льох літ. "Ж".

17 жовтня 2012 року ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу продав свою частину, яка становила 41/100 частин, ОСОБА_5

ОСОБА_4 набув права власності на 59/100 частин вказаного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом

Земельна ділянка площею 0,15 га на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 є комунальною власністю.

З метою визначення можливих варіантів порядку користування земельною ділянкою ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2015 року призначена судова експертиза, але позивач відмовився сплатити витрати на проведення такої експертизи та надати додаткові матеріали.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за недоведеності заявлених вимог, оскільки встановили що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що до участі у справі не залучено власника земельної ділянки - Височанську селищну раду Харківського району, Харківської області.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.