Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Гримич М.К., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2016 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним позовом, просили: встановити факт спільного проживання без реєстрації шлюбу їх батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та покійної доньки відповідача ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з вересня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, окремо за кожним, право власності в порядку спадкування по ј частині наступного майна: земельної ділянки, площею 0,0675 га, по АДРЕСА_1, земельної ділянки, площею 0,0110 га, по АДРЕСА_1, автомобіль Toyota RAV4, автомобіль Opel Astra, житловий будинок АДРЕСА_1.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 обґрунтовували свої вимоги тим, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з вересня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та у цей період набули вказане вище майно, яке було зареєстровано за ОСОБА_8

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 був батьком позивачів по справі.

Згідно свідоцтва про смерть від 12 червня 2014 року ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтва про смерть від 10 червня 2014 року ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення даного майнового спору на підставі ст. 74 СК України, необхідно встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

Відповідно до вимог частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами також встановлено, що ОСОБА_7 до 21 грудня 2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, а ОСОБА_8 спірні присадибні земельні ділянки та будинок були набуті до розірвання вказаного шлюбу, тому норми ст. 74 СК України на це майно не поширюються.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в період з вересня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 не підтверджені належними та допустимими доказами, а вимоги про визнання права власності на частину спірного майна є похідними від встановлення даного факту. Крім того, ОСОБА_7 розірвав шлюб з ОСОБА_9 лише 10 грудня 2010 року.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.