Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Ткачука О.С., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третіх осіб: відкритого акціонерного товариства "Бродирембуд", Західного регіонального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, про стягнення коштів за договорами позик, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2016 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третіх осіб: відкритого акціонерного товариства "Бродирембуд" (далі - ВАТ "Бродирембуд"), Західного регіонального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, про стягнення коштів за договором позики, мотивуючи тим, що за умовами нотаріально посвідченого договору позики від 2 грудня 2011 року, укладеного між нею та ОСОБА_6, останній отримав у боргу кошти в розмірі 399 500 грн, які зобов'язався повернути не пізніше 18 січня 2012 року до 24.00 год. Виконання умов договору позики забезпечене договором застави цінних паперів, відповідно до умов якого в заставу банку відповідач передав цінні папери елемента відкритого акціонерного товариства "Бродирембуд" у вигляді акцій у кількості 383 958 штук, загальною номінальною вартістю 95 989,50 грн. У визначений договором строк, відповідач кошти не повернув.

Ураховуючи наведене та уточнення вимог, просила стягнути з ОСОБА_6 на її користь грошові кошти в сумі 399 500 грн.

У лютому 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третіх осіб: ВАТ "Бродирембуд", Західного регіонального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, про стягнення коштів за договором позики.

Позов мотивовано тим, що за умовами нотаріально посвідченого договору позики від 2 грудня 2011 року, укладеного між нею та ОСОБА_6, останній отримав у боргу кошти в розмірі 399 500 грн, які зобов'язався повернути не пізніше 18 січня 2012 року до 24.00 год. Виконання умов договору позики забезпечене договором застави цінних паперів, відповідно до до умов якого в заставу банку відповідач передав цінні папери елемента відкритого акціонерного товариства "Бродирембуд" у вигляді акцій у кількості 383 958 штук, загальною номінальною вартістю 95 989,50 грн. У визначений договором строк, відповідач кошти не повернув.

Ураховуючи наведене та уточнення вимог, просила стягнути з ОСОБА_6 на її користь грошові кошти в сумі 399 500 грн.

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 27 березня 2012 року наведені позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 399 500 грн та на користь ОСОБА_5 399 500 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди вірно застосували положення ст. ст. 1047, 1049, 1050 ЦК України, на підставі наданих сторонами доказів, яким дали оцінку відповідно до ст. 212 ЦПК України, встановили фактичні обставини справи, з'ясували характер правовідносин, що виникли між сторонами та прийшли до правильного висновку, що між сторонами було укладено нотаріально посвідчені договори позик, відповідно до умов яких відповідач отримав у борг грошові кошти, які зобов'язався повернути у визначений договорами строк. Оскільки у визначений договором строк кошти відповідачем повернуті не були, вони підлягають стягненню в судовому порядку.

Доводи касаційної скарги про безгрошовість договорів спростовуються змістом укладених договорів, згідно із якими передача коштів відбулася до підписання договорів позики.

Рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.