Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2016 року,

У листопаді 2015 року акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк", банк) звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 84 266 грн 42 коп.

На обґрунтування позовних вимог АТ "ОТП Банк" посилалося на те, що 15 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є АТ "ОТП Банк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № CL-600/144/2007, згідно з вимогами якого останній отримав кредит в сумі 23 328,72 доларів США зі сплатою за користування кредитом 10,99 % річних та кінцевим терміном повернення - до 15 жовтня 2014 року. Цього ж дня, на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 16 листопада 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 84 266 грн 42 коп., банк просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4та ОСОБА_5 на користь АТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором № CL-600/144/2007 від 15 жовтня 2007 року в сумі 84 266 грн 42 коп.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором № CL - 600/144/2007 від 15 жовтня 2007 року в розмірі 78 817 грн 08 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 78 817 грн 08 коп. та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Таким чином рішення апеляційного суду оскаржується тільки в частині задоволення позовних вимог банку до ОСОБА_4, а тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не переглядається.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідачі своїх зобов'язань за договорами кредиту та поруки не виконали, у зв'язку із чим наявні правові підстави для солідарного стягнення з них виниклої заборгованості на користь банку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов банку до ОСОБА_4, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, погодився з висновком суду першої інстанції про неналежне виконання відповідачем ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 3 432,13 доларів США, а тому, врахувавши роз'яснення, викладені у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором саме у розмірі 78 817 грн 08 коп., тобто у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу долара США на день ухвалення судового рішення судом першої інстанції.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції в оскаржуваній частині були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.