Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про передачу предмета іпотеки в управління за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2015 року,

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 13 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, остання отримала кредит у розмірі 100 000 доларів США на умовах, визначених договором, з кінцевим терміном повернення 1 серпня 2018 року. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 передала в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва, розважально-туристичний комплекс, що знаходиться по АДРЕСА_1. Рішенням суду в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що відповідач ухиляється в наданні його довірителю доступу до приміщення предмета іпотеки і ця обставина перешкоджає в реалізації рішення суду щодо звернення стягнення.

Заочним рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 3 вересня 2015 року позов задоволено.

Передано в управління ПАТ КБ "ПриватБанк" об'єкт незавершеного будівництва - розважально-туристичний комплекс, що знаходиться по

АДРЕСА_1, на період до його реалізації або повного виконання умов кредитного договору від 13 серпня 2008 року. Зобов'язано ОСОБА_3 на період до реалізації предмету іпотеки або повного виконання умов кредитного договору від 13 серпня 2008 року повністю вивільнити від будь-якого майна вказаний вище предмет іпотеки. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2015 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову апеляційний суд, виходив із того, що позивач не зазначив істотних умов передачі в управління майна відповідача, яке є предметом іпотеки.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав.

Апеляційним судом установлено, що 13 серпня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовамиякого остання отримала кредит у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 1 серпня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитом договором того ж дня між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно умов якого остання передала в іпотеку банку об'єкт незавершеного будівництва, а саме, розважально-туристичний комплекс, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішенням Новоселицького районного суду від 2 листопада 2010 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме об'єкт незавершеного будівництва - розважально-туристичний комплекс, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилався на те, що порушення вимог ст. 34 Закону України "Про іпотеку" та його вимоги про передачу в управління на період реалізації предмет іпотеки, відповідач ухилився від добровільної передачі предмета іпотеки, що є необхідним для виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Отже, законом встановлено, що при передачі в управління предмета іпотеки на період до реалізації, іпотекодавець звільняє нерухомість від своєї присутності, присутності інших осіб та особистого майна, з метою надання іпотекодержателю можливості задоволення вимог за рахунок ринкового використання предмета іпотеки.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303- 304, 316 ЦПК України апеляційний суд на вказане уваги не звернув, не врахував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини не встановив та не перевірив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та прийшов до передчасного висновку про залишення позову без задоволення.

За викладених обставин, ухвалене апеляційним судом рішення не є таким, що відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.