Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргоюОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року,

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Наобґрунтування своїх вимог посилалось на те, що 25 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15 000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та позивачем Договір. Внаслідок умов укладеного між сторонами договору, відповідач своєчасно не надавав позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами. Таким чином, відповідач порушив умови кредитного договору, свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 083 грн 71 коп.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2014 року скасовано й ухвалено нове про часткове задоволення позову.

Стягнуто ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 25 лютого 2008 року б/н станом на 31 березня 2014 року в розмірі 15 171 грн 88 коп., яка складається з: заборгованості за відсотками - 12 922 грн 58 коп., заборгованості з комісії - 2 249 грн 30 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Провадження у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором від 25 лютого 2008 року б/н, в частині стягнення заборгованості станом на 30 листопада 2011 року - закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15 000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Звертаючись до суду з позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача кредитну заборгованість станом на 31 березня 2014 року у розмірі 46 083 грн 71 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 14 990 грн 10 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом - 25 911 грн 75 коп., заборгованості з комісії за користування кредитом - 2 749 грн 30 коп., а також штрафів відповідно до умов кредитного договору: 250 грн - штраф (фіксована частина), 2 182 грн 56 коп. - штраф (процентна складова).

Встановлено, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2013 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" було задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 лютого 2008 року станом на 30 листопада 2011 року в розмірі 30 153 грн 19 коп., яка складалась із: заборгованості за кредитом - 14 990 грн 10 коп., заборгованості за процентами 12 989 грн 17 коп., заборгованості з комісії - 500 грн, та штрафу - 1 673 грн 92 коп.

Отже, враховуючи вищезазначене рішення апеляційний суд обґрунтовано вважав, що ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося в передбачений законом строк для захисту своїх прав.

Крім того, враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтовано висновку, що вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 в частині стягнення кредитної заборгованості, станом на 30 листопада 2011 року підлягають закриттю, на підставі п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, оскільки постановлено рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач, як позичальник, свої зобов'язання за кредитним договором № б/н від 25 лютого 2008 року щодо повернення кредиту не виконує.

Право кредитора, в даному випадку, вимагати від боржника повернення кредиту, передбачене ст. 1050 ЦК України.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення кредитної заборгованості за період з 30 листопада 2011 року по 31 березня 2014 року в розмірі 15 171 грн 88 коп., яка складається з: заборгованості за відсотками 12 922 грн 58 коп. та заборгованості з комісії 2 249 грн 30 коп. (25 911 грн 75 - 12 989 грн 17 = 12 922 грн 58 коп.; 2 749 грн 30 коп. - 500 грн = 2 249 грн 30 коп.), врахувавши стягнену заборгованість за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2012 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм процесуального та матеріального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.