ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2017 року м. Київ К/800/17975/16
|
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Цвіркуна Ю.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016
у справі № 813/37/16 (876/3052/16)
за позовом публічного акціонерного товариства "Красненський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач, ПАТ "Красненський КХП")
до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Буська ОДПІ)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
ПАТ "Красненський КХП" звернулось у січні 2016 року до суду з адміністративним позовом до Буської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2015 № 0000702200/259.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17)
); ст. ст. 70, 86, 159, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Флоренція Груп" за період з 01.11.2014 по 30.09.2015, результати якої оформлено актом № 203/22-00/00952060, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 5 Розділу V "Порядок заповнення податкової декларації" та Розділ VI "Порядок заповнення уточненого розрахунку" Наказу Міністерства Фінансів України від 23.09.2014 № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (z1267-14)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044 (z1267-14)
, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 182 467,00 гривень.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 29.12.2015 № 0000702200/259, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 182 467,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 519 233,50 гривні.
Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV (996-14)
) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У ході розгляду справи судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Флоренція Груп" (продавець) за договорами купівлі-продажу (кукурудзи) від 03.11.2014 № 03/11/14 та від 01.12.2014 № 01/12/14, за умовами яких продавець передає товар у власність покупцю, а останній оплачує його.
На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаними правочинами, та фактичного отримання кукурудзи, позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, при дослідженні яких судами встановлено, що такі містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій, мають усі необхідні реквізити, дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій, тобто є первинними документами у розумінні Закону № 996-XIV (996-14)
, а тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами зазначених правочинів та реальне здійснення спірних господарських операцій за такими.
Водночас, з долучених до матеріалів справи копій трудових книжок, наказів на відрядження, карточок обліку вантажного автомобіля, договорів оренди транспортних засобів та договорів на замовлення послуг перевезення судами встановлено, що перевезення товару відбувалося транспортними засобами позивача та водіями, що є працівниками підприємства, а також залученими позивачем транспортними засобами та особами на підставі договору оренди та договору про надання послуг перевезення.
Поряд з цим, матеріали справи містять надані позивачем та досліджені судами належні та допустимі докази щодо зберігання та подальшої реалізації придбаної у ТОВ "Флоренція Груп" кукурудзи.
Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилань відповідача на узагальнену податкову інформацію контрагента позивача, яка слугувала однією з підстав для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з тим, що порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування ПАТ "Красненський КХП" податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.
Є такими, що не заслуговують уваги посилання відповідача на вирок Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015 у справі № 461/10058/15-к, оскільки останнім, крім іншого, встановлено, що ТОВ "Флоренція Груп" здійснювало свою протиправну діяльність у період з середини 2013 року до 02.07.2014, що не відповідає періоду, що був предметом перевірки та за який товариству донараховано податкові зобов'язання по даній справі.
Як вірно зауважено судами, мета злочинної діяльності згідно вказаного вироку полягала у переоформлені фіктивних господарських операцій, спрямованих на ухилення від сплати податків, шляхом заниження сум податкових зобов'язань, незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, в той час як жодна із об'єктивних чи суб'єктивних обставин вказаних кримінальних дій щодо позивача у даній справі не підтверджена належними та допустимими доказами.
Безпідставними є також посилання відповідача на пояснення ОСОБА_1., оскільки такі не є джерелом доказування та не перевірені судом згідно з текстом вищевказаного вироку.
У ході розгляду справи судами встановлено, що мета позивача полягала у використанні придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку, в той час як відповідачем не доведено протилежного.
Водночас, судами обґрунтовано не взято до уваги тверджень податкового органу про необхідність для даних правовідносин складського свідоцтва чи складської квитанції, а також про необхідність сертифікату якості зерна, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку власника зерна зберігати таке зерно на зерновому складі та надано право зберігати зерно на власних зерносховищах.
Згідно наявних у матеріалах справи копій Реєстраційного посвідчення та Сертифікату відповідності у власності позивача наявне приміщення зернового складу, тобто, з урахуванням того, що кукурудза позивачем придбавалась за договорами купівлі-продажу, а не шляхом передання складських свідоцтв, зберігалась на власному зерносховищі та в подальшому реалізована за договорами купівлі-продажу ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", у даних правовідносинах не могли складатися складські документи.
Посилання відповідача на Порядок видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2009 № 848 (848-2009-п)
щодо необхідності для перевезення зерна сертифікатів якості також є безпідставними, оскільки спірні операції мали місце в листопаді-грудні 2014 року, тоді як вказаний Порядок втратив чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 405 від 03.09.2014 (405-2014-п)
.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність та товарність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.
З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задоволено позовні вимоги ПАТ "Красненський КХП".
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі № 813/37/16 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:
Судді:
|
І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько
Ю.І. Цвіркун
|