Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Гулька Б.І., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Миколаївського району Миколаївської області в інтересах держави України в особі Головного управління Держземагентства у Миколаївській області до реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на земельні ділянки та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 23 травня 2016 року,

У липні 2015 року прокурор Миколаївського району Миколаївської області в інтересах держави Україна в особі Головного управління Держземагентства у Миколаївській області (далі - ГУ Держземагентства у Миколаївській області) звернувся до суду з указаним вище позовом, у якому просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_4, видане 18 листопада 2014 року реєстраційною службою Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області (далі - РС Миколаївського РУЮ Миколаївської області) ОСОБА_6, яке посвідчує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 11,2644 га; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_2, видане 18 листопада 2014 року РС Миколаївського РУЮ Миколаївської області ОСОБА_5, яке посвідчує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, загальною площею 11,2644 га; зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути державі в особі ГУ Держземагентства України в Миколаївській області зазначені земельні ділянки.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 31 липня 2015 року відкрито провадження у даній цивільній справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_5 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 травня 2016 року ОСОБА_5 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 31 липня 2015 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, вірно застосувавши положення ст. 297 ЦПК України, з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_5 пропустила строк на апеляційне оскарження і не надала заяви про його поновлення та належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Як убачається з матеріалів справи, 24 березня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу районного суду про відкриття провадження у справі від 31 липня 2015 року, в якій просила поновити їй строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копії оскаржуваної ухвали вона не отримувала, а з її текстом ознайомилася лише 18 березня 2016 року в ЄДРСР (а.с. 49).

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 31 березня 2016 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено заявникові строк для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, а також для надання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору.

Копія даної ухвали отримана особисто ОСОБА_5 7 квітня 2016 року, що підтверджується зворотнім повідомленням (а.с. 179).

12 квітня 2016 року від заявника надійшла квитанція про сплату судового збору за апеляційне оскарження (а.с. 181-182).

Станом на 23 травня 2016 року недоліки апеляційної скарги ОСОБА_5 в частині подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску залишилися невиконаними.

За змістом ч. 3 ст. 297 ЦПК України якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд поновлює пропущений строк у разі його пропуску з поважних причин, які скаржник зазначає у своїй заяві.

Суд апеляційної інстанції правильно постановив оскаржувану ухвалу, оскільки копію ухвали про відкриття провадження в справі ОСОБА_5 отримала особисто 29 серпня 2015 року (а.с. 119) та не надала апеляційному суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, передбаченого ст. 294 ЦПК України.

За таких обставин, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми процесуального права, апеляційний суд із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.