Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що має дочку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є ОСОБА_5 На підставі рішення суду з відповідача на її користь стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу щомісячно на утримання дочки до досягненню останньою повноліття, тобто до 10 грудня 2015 року. З 1 вересня 2014 року їхня з ОСОБА_5 дочка - ОСОБА_6, навчається у Львівському професійному коледжі готельно-туристичного та ресторанного сервісу І рівня акредитаціїна на 2 курсі, що потребує додаткових витрат.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача на користь дочки аліменти на період продовження нею навчання з дня настання повноліття, тобто з 10 грудня 2015 року до досягнення 23 років, тобто до 10 грудня 2020 року при умові продовження навчання, у твердій грошовій сумі, що відповідає розміру пенсії по втраті годувальника з відповідною індексацією згідно із законом у розмірі 1 050 грн.

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти на її утримання у розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 24 січня 2016 року до закінчення навчання - 30 червня 2017 року, з позбавленням права на утримання у разі припинення ОСОБА_6 навчання в учбовому закладі. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах платежів за один місяць.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з 24 січня 2016 року до закінчення навчання - 30 червня 2017 року, а у разі продовження навчання - не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років.

Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 184 СК України (2947-14) щодо індексації визначеного судом розміру аліментів. У решті - рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_6, просить оскаржуване рішення апеляційного суду змінити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права йпорушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційний суд, змінюючи заочне рішення суду першої інстанції, правильно застосувавши положення ст. ст. 182, 199, 200 СК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що аліменти підлягають стягненню у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн, при визначенні якого суд виходив із принципу розумності та справедливості й взяв до уваги матеріальне становище дитини, проживання платника аліментів на тимчасово окупованій території, можливість надання утримання другим з батьків.

При цьому у разі продовження навчання повнолітня дитина зберігає право на отримання аліментів до досягнення 23 років і пред'явлення нового позову не передбачено законом.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення апеляційного суду не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_6, відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.