Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Демяносова М.В., Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2016 року,

У вересні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПАТ "СК "УСГ") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 березня 2014 року між ним та підприємством з іноземними інвестиціями "ВІП-Рент" (далі - ПП "ВІП-Рент") було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6430523, предметом якого є страхування відповідальності особи під час експлуатації автомобіля "Ford Kuga Trend", державний номерний знак НОМЕР_1.

6 грудня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода з участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої пішохід ОСОБА_5 загинув. У відповідності до закону ПАТ "СК "УСГ" повинно виплатити утриманцям ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 36 мінімальних заробітних плат і відшкодувати моральну шкоду у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у рівних частинах кожному.

ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 звернулася до ПАТ "СК "УСГ" за отриманням страхового відшкодування, яке 6 квітня 2015 року було виплачено у розмірі 58 464 грн, з яких: 43 848 грн - шкода, пов'язана з втратою годувальника та 14 616 грн - моральна шкода.

Пізніше з'ясувалося, що ОСОБА_4 приховала наявність у потерпілого ОСОБА_5 іншої малолітньої дочки - ОСОБА_7, яка також має право на страхове відшкодування.

Позивач вважав, що відповідно до п. п. 2, 3 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на страхове відшкодування мають малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в сумі по 21 924 грн шкоди, пов'язаної з втратою годувальника та по 7 308 грн на відшкодування моральної шкоди.

У зв'язку з цим позивач вважаючи, що ОСОБА_4 набула 29 232 грн без достатньої правової підстави, просив стягнути з неї ці кошти у судовому порядку.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 7 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "СК "УСГ" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "СК "УСГ" 29 232 грн безпідставно отриманого страхового відшкодування. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У пунктах 27.2, 27.3 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик (у випадках, передбачених підп. "г" і "ґ" п. 41.1 та підп. "в" п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, за змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "СК "УСГ", суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та встановивши, що ОСОБА_5 мав двох малолітніх дітей: від ОСОБА_8 - дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, від ОСОБА_4, а також на його утриманні перебувала матір ОСОБА_9, і ОСОБА_4 звертаючись до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, не повідомила страховика про всіх осіб, які мають право на це відшкодування, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що у такий спосіб ОСОБА_4 проявила недобросовісність, яка є підставою для повернення нею позивачу безпідставно отриманих коштів.

Такий висновок суду ґрунтується на правильно встановлених у справі обставинах та вимогах закону.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.