Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Закропивного О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", третя особа - ОСОБА_5, про стягнення страхового відшкодування за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою його представником - ОСОБА_6, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 3 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 3 вересня 2014 року встановлено, що 2 серпня 2012 року на автодорозі Харків - Щербаківка з вини водія ОСОБА_7, який керував автомобілем "Форд", номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). У результаті ДТП автомобіль "ВАЗ- 21099", номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням, отримав механічні пошкодження, а він - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Згідно з ремонтною калькуляцією вартість відновлювального ремонту автомобіля "ВАЗ-21099" становить 43 794 грн 71 коп.

Відповідно до полісу цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 на час ДТП була застрахована у відкритому акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ВАТ "НАСК "Оранта").

22 вересня 2012 року вінзвернувся до відповідача з повідомленням про ДТП, а 3 вересня 2014 року із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідач відмовив йому у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском річного терміну звернення із заявою про відшкодування на підставі ст. ст. 37.1, 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ВАТ "НАСК "Оранта" на його користь страхове відшкодування в розмірі 43 794 грн 71 коп.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 3 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_6, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суди, виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України, згідно з якою висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, вірно застосувавши положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що позивач звернувся до страховика із заявою про страхове відшкодування з пропуском річного строку, у зв'язку з чим ВАТ "НАСК "Оранта" правомірно відмовило йому у виплаті страхового відшкодування.

При цьому вимога заявлена про відшкодування шкоди, завданої майну, а не здоров'ю і річний строк обчислюється з моменту настання події, ДТП, а не з дати вироку.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником - ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 3 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.