Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на майно, за касаційною скаргоюОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на майно.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що у липні 2014 року ОСОБА_5 отримав у нього грошові кошти у розмірі 42 000 грн, що підтверджується відповідною розпискою. За змістом розписки дані кошти відповідач мав спрямувати на придбання транспортного засобу марки "УАЗ 3163" та повернути у термін до 01 червня 2015 року, а у випадку неповернення грошових коштів, відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність ОСОБА_4 автомобіль марки "УАЗ 3163". Згідно з повідомленням про проведення електронних торгів від 15 липня 2014 року та актом державного виконавця від 06 серпня 2014 року, ОСОБА_5 став переможцем торгів, набув у власність вказаний вище транспортний засіб, оплативши його повну вартість. Однак, в обумовлений розпискою термін грошові кошти, отримані у позивача, не повернув.

Враховуючи наведене, позивач просив суд визнати за ним право власності на автомобіль марки "УАЗ 3163", державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що належав ОСОБА_6, який був конфіскований на користь держави та придбаний ОСОБА_5

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, встановивши, що відповідно до відомостей баз даних АІС "ДАІ-2000" Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства Внутрішніх Справ України у Вінницькій області та НАІС ДАІ МВС України транспортний засіб "УАЗ 3163", 2007 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_3, належить ОСОБА_6, а також відсутність в матеріалах справи розписки про отримання ОСОБА_7 грошових коштів у розмірі 42 000 грн, на яку посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем заявлено вимогу до відповідача про визнання права власності на автомобіль, який за ним не зареєстрований.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.