348/3355/13-ц Про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою державної власності, звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - 07.12.2016 Прийняття

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Надвірнянського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Волосівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до ОСОБА_5, третя особа: Державна інспекція сільського господарства в Івано-Франківській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою державної власності, звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2016 року,

У листопаді 2013 року прокурор Надвірнянського району Івано-Франківської області Грицюк Н.П. в інтересах держави в особі Волосівської сільської ради Надвірнянського району, звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою державної власності територіальної громади с. Волосів Надвірнянського району, площею 0,0064 га по вулиці АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки з боку вул. Мазепи, та повернути територіальній громаді с. Волосів самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до її присадибної ділянки. Зобов'язати ОСОБА_5 відновити попередні межі присадибної земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння по АДРЕСА_1 та проїжджу частину вул. Мазепи.

В ході розгляду справи представником Волосівської сільської ради була подана заява, відповідно до якої Волосівська сільська рада не підтримує заявлених вимог прокурора та просила залишити позов без розгляду.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 лютого 2016 року, позовну заяву залишено без розгляду.

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області, не погоджуючись з даними ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанціїдля судового розгляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції керувався положеннями ч. 3 ст. 46, п. 7 ч. 1 ст. 207 ЦПК України та дійшов висновку, що прокурор не наділений статусом самостійного позивача, оскільки Волосівська сільська рада подала заяву, якою не підтримала позов прокурора, а навпаки просила залишити його без розгляду.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд крім іншого виходив з того, що прокурором поданий позов фактично не в інтересах держави, а в інтересах територіальної громади с. Волосів, представницьким органом якої є Волосівська сільська рада. Той факт, що прокурор звернувся з позовом до суду саме в інтересах Волосівської сільської ради, а не держави підтверджується також і заявою прокурора про збільшення позовних вимог. За таких обставин, суд вірно керувався ч.3, а не 4 ст. 46 ЦПК України, залишивши позов без розгляду з огляду на те, що Волосівською сільською радою позов не підтриманий.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам ухвали судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки передбачені, зокрема ст. ст. 20, 33, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", чч. 1, 2 ст. 45 ЦПК, відповідно до яких прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах; прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року (v003p710-99) № 3-рп/99під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією Українита (254к/96-ВР) законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не звернув уваги на те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, представляє інтереси держави Україна, а не інтереси Волосівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, яка лише виконує функції держави.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 46 ЦПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Правовою підставою для звернення прокурора до суду є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних, інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб. При цьому прокурор самостійно визначає підстави для представництва в суді, форму здійснення такого представництва та може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому, незважаючи на те, що інтереси органів або осіб можуть повністю або частково не збігатись з інтересами державних органів, державних підприємств, організацій, в інтересах яких звертається прокурор, з огляду на пріоритетне завдання прокуратури - захист порушених саме державних економічних, політичних, соціальних інтересів держави або окремих громадян, при вирішенні питання про те, чи має прокурор підстави для звернення до суду в інтересах держави в особи її органів, насамперед необхідно встановити, в чому саме виявились порушення, на усунення яких спрямовані дії прокурора, та в компетенцію яких державних або інших органів входить представництво держави по цім правовідносинам.

Таким чином, з огляду на вищенаведене та системний аналіз ст.ст. 45, 46 ЦПК України щодо участі у цивільному процесу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси цих осіб та їх процесуальні права, суд, залишаючи без розгляду позов за заявою особи, яку представляє прокурор, повинен також встановити, чи не порушуються такою відмовою державні чи суспільні інтереси або права інших осіб.

Суди першої та апеляційної інстанції на наведене уваги не звернули, дійшли помилкового висновку про те, що позовна заява прокурора, подана в інтересах держави в особі Волосівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області підлягає залишенню без розгляду через непідтримання цією радою поданого прокурором позову.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій постановлено ухвали, які не відповідають вимогам процесуального права та перешкоджають подальшому провадженню у справі, такі ухвали слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.