Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - ЖУФ "Ренесанс" ЛТД-92, про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2016 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись до суду з указаним позовом, в якому просили стягнути з відповідача 7 210 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 6 090 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих залиттям їхньої квартири.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 5 710 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 5 тис. грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих залиттям їхньої квартири.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Також відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Так, судами встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивачам на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

12 лютого 2013 року вказану квартиру було залито.

Із наданого позивачами акта залиття від 15 лютого 2013 року, складеного обслуговуючою організацією ЖУФ "Ренесанс" ЛТД-92, залиття квартири відповідачів сталось у зв'язку із неналежним станом сантехніки у квартирі № 27, власником якої є відповідач.

Відповідно до дефектного акта, складеного ЖУФ "Ренесанс" ЛТД-92, розмір шкоди, завданої позивачам залиттям їх квартири, складає 5 710 грн.

При цьому відповідач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України не надала суду доказів на підтвердження того, що залиття відбулось не з її вини, крім того, заперечуючи проти розміру збитків, визначеного дефектним актом, ОСОБА_6 не надала суду своїх доказів на підтвердження цих заперечень.

Таким чином, встановивши, що залиття квартири позивачів сталось з вини відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову. При цьому судами досліджені усі наявні у справі докази у їх сукупності та надана їм належна оцінка.

Наведені у касаційній скарзі доводи вказаних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.