Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Дарницький районний відділ Державної міграційної служби України в м. Києві, про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє через представника ОСОБА_6, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, в якій у листопаді 2011 року, під час перебування сторін у шлюбі, був зареєстрований відповідач. Шлюб між сторонами розірвано у жовтні 2013 року, проте відповідач продовжує проживати в квартирі, при цьому відмовляється сплачувати за житлово-комунальні послуги, утримувати жиле приміщення, здійснювати поточні ремонти, чинить перешкоди позивачу у вільному користуванні та розпорядженні власністю, а тому ОСОБА_4 на підставі статей 98, 99, 116, 150 ЖК України та статей 317, 321, 391 ЦК України просила усунути перешкоди у здійсненні їй права власності, шляхом виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні права власності, шляхом виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

У статті 156 ЖК України визначено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу.

Встановивши, що підстави для виселення відповідача, передбачені ст. 116 ЖК України, позивачем не наведені, а підставою позову фактично було те, що вона не бажає проживати з відповідачем після розірвання шлюбу, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_5 вселився до спірної квартири за згодою позивача, як член сім'ї власника, та постійно в ній проживає.

Наведені у касаційній скарзі доводи вказаних висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, а тому касаційну скаргу ОСОБА_4 необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє через представника ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.