362/3456/16-ц Про визнання недійсним договору іпотеки - 08.11.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства Укрінком, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсним договору іпотеки за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 - на рішення апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року,

У липні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсним іпотечний договір, укладений 29 липня 2014 року між ним та публічним акціонерним товариством Український інноваційний банк (далі - ПАТ Український інноваційний банк), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., за реєстровим № 1277.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29 липня 2014 року між ним та ПАТ Український інноваційний банк, правонаступником якого є ПАТ Укрінком, укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ним в іпотеку банку передано нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1800 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку площею 0,0260 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Вказаною іпотекою забезпечені вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 196 від 29 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_7 та ПАТ Укрінбанк, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 18 млн грн строком до 28 липня 2019 року включно зі сплатою 20 % річних від суми фактичної заборгованості за кредитом та додаткових угод до кредитного договору.

Іпотечний договір від 29 липня 2014 року суперечить вимогам п. 3.9 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368 (z0841-01) , оскільки він є інвестором ПАТ Укрінбанк на підставі укладеного між ними 26 вересня 2012 року договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу. Вимоги щодо укладення угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу містяться у главі 3 розділу 3 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, відповідно до п. 3.9. якої на період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник не має права укладати договорів, за якими в банку-боржника виникає/може виникнути: обов'язок щодо передавання Інвестору коштів/майна та/або виконання фінансових/майнових зобовязань щодо Інвестора (крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна є сплатою процентів за залученим субординованим боргом) або право вимоги до Інвестора (крім договорів, за якими банк-боржник залучає кошти від Інвестора).Банк-боржник здійснює розрахункові операції з Інвестором, якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора, або до зустрічних вкладень між Банком та Інвестором, або до виникнення вимог банку-боржника до Інвестора.

За договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу №12-20551 від 26 вересня 2012 року він є кредитором банку, а відповідач ПАТ Укрінбанк є боржником.За оспорюваним іпотечним договором від 29 липня 2014 року у банку може виникнути право вимоги до нього як іпотекодавця, тобто банк є кредитором, а він - боржником, і проведення розрахункової операції щодо погашеннякредитної заборгованості за рахунок майнового поручителя (іпотечного майна) призведе до зустрічних вкладень між банком та інвестором.

Враховуючи викладене, ОСОБА_6 просив суд ухвалити рішення про визнання вищевказаного іпотечного договору недійсним.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2016 року позов ОСОБА_6задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 29 липня 2014 року між ПАТ Український інноваційний банк та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 1277.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6. - ОСОБА_9, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 29 липня 2014 року між ОСОБА_6 та ПАТ Український інноваційний банк, правонаступником якого є ПАТ Укрінком, укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ним в іпотеку банку передано нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1800 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку площею 0,0260 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

26 вересня 2012 року між ПАТ Укрінбанк та ОСОБА_6 укладено договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу № 12-20551, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого банківська установаприймає від інвестора грошові кошти на умовах субординованого боргу на депозитному рахунку і зобов'язується повернути їх інвестору та виплатити проценти на умовах та в порядку, у розмірі 10 707 777 доларів 77 центів США та розміщується на строк по 03 жовтня 2019 року (включно).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні оспорюваного іпотечного договору було порушено вимоги п. 3.9. глави 3 розділу 3 Інструкції Про порядок регулювання діяльності банків в Україні та умови п. 3.8. договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 26 вересня 2012 року, оскільки укладення договору іпотеки обумовлює виникнення у банківської установи права вимоги до інвестора, а звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості призведе до зустрічних вкладень між банком та інвестором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що зі змісту укладеного між ПАТ Укрінбанк та ОСОБА_6 іпотечного договору вбачається, що банк згідно умов цього договору не кредитує позивача, який є майновим поручителем, та не розміщує у нього будь-які грошові кошти, зустрічних вкладень зі ОСОБА_6 за умовами іпотечного договору банк теж не проводить. Таким чином, підстави вважати, що укладений між сторонами 29 липня 2014 року іпотечний договір суперечить умовам укладеного між сторонами 26 вересня 2012 року договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу та порушує п. 3.9 Інструкції Про порядок регулювання діяльності банків в Україні, в справі відсутні.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду.

За змістом п. 3.9 глави 3 розділу 3 Інструкції Про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368 (z0841-01) (у редакції станом на 26 вересня 2012 року), на період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник не має права передавати Інвестору (або пов'язаним з ним особам) кошти в будь-якій формі (майно, кредит, будь-які операції з векселями, факторингові послуги, не покриті безумовним забезпеченням гарантії, поруки за кредиторів банку-боржника тощо), крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна або векселів є сплатою процентів за залученими на умовах субординованого боргу коштами та оформлене відповідною угодою.

Також банки можуть здійснювати розрахункові операції з Інвестором (або пов'язаними з ним особами), якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора (або пов'язаних з ним осіб) або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором (або пов'язаними з ним особами).

Аналогічний зміст викладено й у п. 3.8. договору про залучення коштів на умовах субординованого боргувід 26 вересня 2012 року.

Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що згідно умов укладеного між ПАТ Укрінбанк та ОСОБА_6 іпотечного договору банк не кредитує позивача, який є майновим поручителем, та не розміщує у нього будь-які грошові кошти.

Правильність висновків суду щодо необґрунтованості позову не спростовують доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що за оспорюваним іпотечним договором у банку може виникнути право вимоги до нього як іпотекодавця, тобто банк є кредитором, а він - боржником, і проведення розрахункової операції щодопогашення кредитної заборгованості за рахунок майнового поручителя (іпотечного майна) призведе до зустрічних вкладень між банком та інвестором.

За змістом ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, іпотека є забезпечувальним зобов'язанням, виконання якого полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення вимог за основним зобов'язанням за рахунок переданого боржником в іпотеку майна.

Тобто, договір іпотеки не передбачає вкладення коштів іпотекодавцем до банку-іпотекодержателя. Крім того, у спірних відносинах відсутня ознака зустрічності вкладень банку й інвестора, оскільки за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргугрошові кошти вклав ОСОБА_6, а оспорюваний договір іпотеки вкладень ПАТ Укрінбанк на користь ОСОБА_6 не передбачає.