Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Ситнік О.М.,

суддів:

Іваненко Ю.Г.,

Маляренка А.В.,

Леванчука А.О.,

Попович О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовська ТетянаЛеонідівна, Бучацьке районне бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 21 червня 2016 року

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та складається із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Зазначав, що він не може отримати свідоцтво про спадщину, оскільки відсутнє свідоцтво про право власності на майно на ім'я спадкодавця.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 липня 2015 року, з урахуванням ухвали Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2015 року про виправлення описки, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 21 червня 2016 року рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 липня 2015 року та ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2015 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення та ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, керувався тим, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги, у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця прийняв спадщину та вступив в управління спадковим майном. Інших осіб, які б мали право на спадщину, не встановлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, керувався тим, що після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадщину прийняв її син ОСОБА_10, який був зареєстрований та постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини у спірному будинку із надвірними спорудами та будівлями. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спадщину після смерті їхньої матері ОСОБА_9 не прийняли у порядку ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини із спадкодавцем не проживали та у визначений ст. 1270 ЦК України строк із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

Судами встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року у садибі по АДРЕСА_1, яка складається із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться у с. Порохова Бучацького району Тернопільської області, були зареєстровані та проживали: ОСОБА_9 та її син ОСОБА_10 Інші сини ОСОБА_9 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знялися з реєстрації у спірному житловому будинку 18 лютого 1982 року та 22 жовтня 1983 року відповідно. ОСОБА_10 від дня свого народження і до дня його смерті був зареєстрований і проживав по АДРЕСА_1 (а. с. 85, 86).

12 серпня 2009 року у вказаному житловому будинку був зареєстрований син ОСОБА_10 - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 44).

17 жовтня 2005 року ОСОБА_9 заповіла все своє майно трьом синам: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10, що посвідчено секретарем Порохівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області (а. с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, яка на час своєї смерті проживала у спірному господарстві разом зі своїм сином ОСОБА_10, про що не заперечили сторони в апеляційному суді (а. с. 4).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_10 (а. с. 5).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті їхньої матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулися лише у квітні 2015 року, про що їм було відмовлено.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано вказав про те, що ОСОБА_10 відповідно до ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_9, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав із неї у спірному будинку із надвірними спорудами та будівлями.

Колегія суддів також погоджується із висновком апеляційного суду про те, що ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_7 спадщину після смерті їхньої матері ОСОБА_9 не прийняли у порядку статті 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини зі спадкодавцем не проживали та, у визначений ст. 1270 ЦК України строк, із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

За таких обставин апеляційний суд правильно відмовив ОСОБА_6 у задоволенні позову про визнання за ним права власності на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1.

Помилковим є посилання заявника касаційної скарги на те, що ОСОБА_11 не довів порушення його прав рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 липня 2015 року та у нього не виникло право на апеляційне оскарження цього рішення, оскільки він не прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_10 Так, у ч. 1 ст. 1261 ЦК України визначено, зокрема, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, тому ОСОБА_11 вправі реалізувати своє право на прийняття спадщини, яке не є предметом розгляду даної справи.

Крім того, з довідки Порохівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 05 травня 2015 року № 602 вбачається, що ОСОБА_11 на момент смерті батька ОСОБА_10 був зареєстрований та проживав з ним разом по АДРЕСА_1 (а. с. 44).

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 21 червня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.