Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Демяносова М.В., суддів: Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_6, третя особа - управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області, про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України", Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання права власності, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2015 року,

У вересні 2011 року Васильківський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво інституту фізіології рослин і генетики НАН України" (далі - ДП "ДСВ ІФРГ НАН України") звернувся до суду з позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_6, третя особа - Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 03 вересня 2009 року № 714-31-V в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,1232 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_6, та скасувати його державну реєстрацію; витребувати на користь ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" у ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1232 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

У жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому з урахуванням уточнень та з посиланням на приписи ст. 392 ЦК України просив визнати його власником земельної ділянки площею 0,1232 га, кадастровий номер НОМЕР_1, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2014 року в задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 березня 2015 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ДП "ДСВ ІФРГ НАН України".

Визнано незаконним та скасовано рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 03 вересня 2009 року № 714-31-V в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,1232 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, площею 0,1232 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1, виданий 28 грудня 2009 року ОСОБА_6, кадастровий номер НОМЕР_1, та скасовано його державну реєстрацію.

Витребувано на користь ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" у ОСОБА_6 земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року рішення апеляційного суду Київської області від 17 березня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2015 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі заступник прокурора просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначеним вимогам норм процесуального права не відповідають.

Судами встановлено, що 20 травня 2002 року ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" видано державний акт серії НОМЕР_3 на право постійного користування землею площею 971,21 га, який зареєстровано за № 102.

Рішенням господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2009 року, вилучено у ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" 387,19 га землі, які передано до земель запасу Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області.

На підставі рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 03 вересня 2009 року № 714-31-V ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку площею 0,1232 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

28 грудня 2009 року ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року, залишеним без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року та Вищого господарського суду України від 23 червня 2011 року, рішення господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області до ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" про припинення права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки та визнання недійсним державного акта.

Із листів управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області від 17 жовтня 2011 року № 3816/02-я та від 03 жовтня 2014 року № 4039/01-1 вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_6, перекривається із зовнішніми межами земель ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", зокрема знаходиться в межах земельної ділянки № 7, належної на праві постійного користування ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" (а. с. 156, 159, т. 1, а. с. 166-168, т. 4).

Відповідно до частини першої статті 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стаття 150 ЗК України визначає склад особливо цінних земель і регулює особливості їх вилучення.

Так, за змістом цієї статті землі дослідних полів науково-дослідних установ є особливо цінними і можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 ЗК України.

Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, закріплене у статті 149 ЗК України.

Відмовляючи у задоволенні указаного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог, а саме: ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених у позові обставин.

Зокрема, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 9 ст. 149, ч. 2 ст. 150 ЗК України, оскільки на момент надання відповідачам земельних ділянок вони на підставі рішення суду були вилучені з користування ДП "ДСГВ ІФРГ НАН України" на користь Глевахівської селищної ради.

Однак суди залишили поза увагою, що зазначене судове рішення було скасоване у зв'язку з нововиявленими обставинами рішенням Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 2 липня 2010 року, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про припинення права постійного користування земельною ділянкою, її вилучення, визнання недійсним та скасування державної реєстрації державного акту. Вищий господарський суд України постановою від 23 червня 2011 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 2 липня 2010 року залишив без змін.

Таким чином, зазначене судове рішення Господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року не може вважатися відповідним юридичним фактом, з яким земельний закон пов'язує припинення права користування ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" зазначеними земельними ділянками.

Разом з тим, Вищий господарський суд України постановою від 23 червня 2011 року встановив, що відповідно до статуту, зареєстрованого Васильківською районною державною адміністрацією 23 жовтня 2001 року, ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" є правонаступником ДСВ НАН України, створеного згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 9 листопада 1961 року № 1427-р. Цим же розпорядженням підприємству виділено земельні ділянки із земель колгоспу "Україна" та неосвоєних земель забудови.

За положеннями статті 84 ЗК України, статті 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.

Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до ЗК України (2768-14) .

Крім того, суди дійшли взаємовиключних висновків, а саме: вважаючи, що спірні земельні ділянки були правомірно передані у власність відповідачам у зв'язку з припиненням у судовому порядку права користування ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" цими земельними ділянками, водночас зауважили, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель, переданих у постійне користування цього підприємства.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1116цс16.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України установлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст. ст. 212, 214, 303 ЦПК України (1618-15) порушили норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.