Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

Мостової Г.І. Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги, за касаційною скаргою Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2016 року,

У серпні 2015 року Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" (далі - КП "Міськтепловоденергія") звернулось до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за надані послуги в сумі 1 882 грн 65 коп., з яких 1 350 грн 60 коп. - заборгованість за опалення та технічне обслуговування, 326 грн 37 коп. - заборгованість за холодну воду та технічне обслуговування, 205 грн 68 коп. - заборгованість за водовідведення, а також просило стягнути з відповідача на свою користь судовий збір.

В обґрунтування своїх позовних зазначало, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1, та отримує, проте не сплачує надані підприємством послуги з опалення та постачання води, внаслідок чого виникла заборгованість, яку відповідач відмовляється погашати в добровільному порядку.

Враховуючи викладене, просило позов задовольнити.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Хмельницької області від 23 травня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП "Міськтепловоденергія" заборгованість за надані послуги з опалення та технічного обслуговування у розмірі 93 грн 51 коп., холодної води та технічного обслуговування - 326 грн 37 коп. та водовідведення - 205 грн 68 коп.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі КП "Міськтепловоденергія" просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з опалення та технічного обслуговування у розмірі 93 грн 51 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В іншій частині рішення судів не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 335 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що відповідно до довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 березня 2016 року власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_3

06 серпня 2013 року між сторонами у справі було укладено договір на надання послуг централізованого опалення, постачання холодної води, водовідведення та обслуговування внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення та водопостачання, водовідведення.

Будинок, у якому розташована належна ОСОБА_3 квартира підключено до міської мережі з централізованого опалення.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 06 листопада 2014 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом КП "Міськтепловоденергія" до ОСОБА_3 про зобов'язання відновити централізоване опалення у задоволені позову відмовлено. Зазначеним рішенням встановлено, що від'єднання спірної квартири від централізованої системи опалення проведено працівниками КП "Міськтепловоденергія" для проведення власником квартири ремонту квартири, в тому числі заміни металевих труб відведення опалення, так як вони прийшли у непридатний стан. Цими ж працівниками, тоді ж, змонтовано трубу-вставку для забезпечення проходження теплої води системи опалення у інші квартири.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову щодо стягнення з відповідача заборгованості з централізованого опалення та технічне обслуговування внутрішніх мереж постачання теплової енергії, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що відключення квартири відповідача від мережі централізованого опалення було проведено не самовільно, тому стягненню підлягає лише заборгованість за теплову енергію, що надходить від стояка централізованого опалення при відключених приладах опалення за період з 01 серпня 2013 року по 31 липня 2015 рік у розмірі 93 грн 51 коп.

Колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте ухвала апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) (далі - Правила), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до п. п. 25, 26, 30 п. 3 Правил відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про надання послуг позивачем. Таким чином КП "Міськтепловоденергія" виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-1192цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував, що ОСОБА_3 надавався тимчасовий дозвіл на відключення від системи централізованого опалення, для проведення останньою ремонту.

Разом з тим, відповідач відмовляється допускати працівників підприємства для проведення такого ремонту, а також відмовляється від подальшого отримання послуг з опалення, що свідчить про виникнення в діях відповідача характеру самовільного відключення від мереж централізованого опалення.

Переглядаючи рішення міскрайонного суду, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначене уваги не звернув.

У силу наданих чинним ЦПК України (1618-15) повноважень апеляційний суд міг усунути допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, проте залишив без змін рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, апостановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2 016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.