Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Большакової О.О.

за участі секретаря судового засідання: Румянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, з участю прокуратури Івано-Франківскої області, про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,

У квітні 2011 року позивач ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (на даний час ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області ДПС), в якому просив : 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у списанні безнадійного податкового боргу в сумі 111543692,53 грн., а також пені та штрафних санкцій нарахованих на вказану суму податкового боргу; 2) зобов'язати відповідача списати безнадійний податковий борг в сумі 111543692,53 грн., а також пеню та штрафні санкції нараховані на вказану суму податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що вказана сума податкового боргу по платежу "акцизний збір на бензин моторний" виникла у позивача згідно податкового повідомленням-рішення Надвірнянської ОДПІ № 0000112301/0 від 03.03.2005 року, яке стало узгодженим з моменту винесення Верховним Судом України постанови від 04.03.2008 р. у справі № 21-1643во07. Строк давності 1095 днів за цим податковим боргом завершився 15.03.2011 р., який слід відраховувати з 15.03.2008 року, тобто через 10 днів з моменту узгодження податкового зобов'язання в сумі 111543692,53 грн., згідно підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5, підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15, підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Вказував позивач, що зазначена сума податкового боргу після спливу строку давності вважається безнадійним податковим боргом, який підлягав списанню, згідно вимог п.56.18 ст.56, п.101.1 ст.101, п.102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, п.п.2.1.3 п.2.1, п.п.4.3 і 4.4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податку, затв. наказом ДПА України № 1024 від 24.12.2010 р. (z1442-10) . Однак відповідач листом від 28.03.2011 р. за результатами розгляду відповідної заяви позивача від 17.03.2011 року безпідставно відмовив у списанні безнадійного податкового боргу в сумі 111543692,53 грн. та пені і штрафних санкції нарахованих на цю суму податкового боргу. Також позивач звертав увагу, що відповідач впродовж 2010-2011 років неправомірно зараховував у рахунок погашення вказаного податкового боргу платежі, які сплачувались позивачем по поточних самостійно визначених зобов'язаннях, оскільки органам державної податкової служби не надано право змінювати напрямок і призначення платежу.

Відповідач ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У розгляд справи в суді першої інстанції вступила прокуратура Івано-Франківської області.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області списати безнадійний податковий борг ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" в сумі 87181654,98 грн., а також пеню та штрафні санкції, нараховані на вказану суму податкового боргу. В задоволенні решта позовних вимогг відмовлено.

З цією постановою суду частково не погодився відповідач ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову винесена при неповному з'ясуванні обставин справи, із порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області посилається на те, що розглядуване податкове зобов'язання в сумі 111543692,53 грн. стало узгодженим з моменту винесення Верховним Судом України постанови від 04.03.2008 р. по справі про оскарження ППР № 0000112301/0 від 03.03.2005 року. У вересні 2008 р. у межах строків давності, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , ДПІ в Надвірнянському районі звернулася до суду з позовною заявою про звернення стягнення цієї суми за рахунок активів платника, і ця справа судом ще не розглянута. Вказує апелянт, що в даному випадку слід керуватись пунктом 102.4 ст. 102 ПК України, де вказано, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті (1095 календарних днів), податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних з дня виникнення податкового боргу, а якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Таким чином, на думку апелянта, відсутні правові підстави вважати вказаний податковий борг безнадійним, у зв'язку із тим, що строк давності не закінчився. Також апелянт зазначає, що в рахунок погашення спірної суми заборгованості податковою інспекцією було зараховано грошові кошти, які сплачував позивач протягом 2010-2011 років для погашення поточних зобов'язань, відповідно до п.п.7.7 ст.7 України України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.п.87.9 ст. 87 Податкового Кодексу України. Крім цього, апелянт звертає увагу, що відповідно до п.101.5 ст. 101 ПК України та п.4.5 наказу ДПА України № 1034 від 24.12.2010 р. (z1429-10) , яким затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, списання безнадійного податкового боргу здійснюється щокварталу протягом 20 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Тому, станом на момент звернення позивача до суду із вимогою про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, у податкового органу ще не виник обов'язок щодо списання безнадійного податкового боргу.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області просить скасувати постанову суду першої інстанції від 03.11.2011 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

Прокуратура Івано-Франківскої області подала заяву про приєднання до апеляційної скарги ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 03.11.2011 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З постановою суду першої інстанції від 03.11.2011 року також частково не погодився позивач ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" посилається на те, що податкове зобов'язання з акцизного збору в сумі 111543692,53 грн. стало узгодженим 04.03.2008 року і статусу податкового боргу набуло з 15.03.2008 року, тобто через 10 днів з моменту узгодження. Перебіг строку позовної давності (строк давності згідно з ПК України (2755-17) ), який складає 1095 днів, слід відраховувати з 15.03.2008 р.. Оскільки вказана сума податкового боргу позивачем не погашалась і про стягнення цієї суми немає рішення суду, тому, відповідно до п.101.1 ст. 101 ПК України, списанню підлягає уся сума податкового боргу та пеня і штрафні санкції нараховані на вказану суму податкового боргу. Вказує апелянт, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Тому, у ДПІ в Надвірнянському районі не було правових підстав для зарахування платежів ПАТ "Нафтохімік Прикарпатт" спрямованих на сплату поточних податкових зобов'язань, які були задекларовані товариством, в рахунок погашення податкового боргу в сумі 111543692,53 грн., що виник на підставі ППР № 0000112301/0 від 03.03.2005 року. Апелянт ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" не погоджується з позицією суду першої інстанції про те що, зарахування, яке проведене відповідачем 28.01.2011 року в сумі 24337800,85 грн. та 28.02.2011 року в сумі 24236,70 грн., здійснено правомірно. З цього приводу апелянт вказує, що пункт 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, не надає права відповідачу змінювати призначення платежу вказане платником, аналогічно до того, як це було в 2010 році. Судом також не було враховано, що відповідно до цієї правової норми, зарахування коштів, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу, повинно здійснюватись згідно з календарною черговістю виникнення податкового боргу. Оскільки розглядуваний податковий борг в сумі 111543692,53 грн. (по справі № А-1/46-9/216) виник 15.03.2008 р., тобто пізніше інших сум податкового боргу позивача, зокрема : 75188870,00 грн. - по справі № А-15/115 (дата виникнення податкового боргу - 10.04.2005 р.); 8730242,52 грн. - по справі № А-1/81 (дата виникнення податкового боргу - 23.04.2005 р.); 93294536,00 грн. - по справі № А-1/237 (дата виникнення податкового боргу - 27.04.2007 р.), тому, зарахування відповідачем акцизного збору за платежем бензин моторний в січні - лютому 2011 року в розмірі 24362037, 55 грн. в рахунок погашення податкового боргу, що виник по справі № А-1/49-9/216, із сум акцизного збору, які були направлені товариством в рахунок погашення поточних зобов'язань по даному платежу, здійснена ДПІ в Надвірнянському районі протиправно та з порушенням календарної черговості виникнення податкового боргу, як цього вимагає п.87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" просить: 1) скасувати постанову суду першої інстанції від 03.11.2011 року в частині відмови у списанні безнадійного податкового боргу ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" в сумі 24362037,55 грн. та визнання протиправними дій ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області; 2) прийняти нову постанову, якою позов ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" задоволити повністю. Визнати протиправними дії ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо відмови ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" у списанні безнадійного податкового боргу в сумі 111543692,53 грн., а також пені та штрафних санкцій нарахованих на вказану суму податкового боргу. Зобов'язати ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області списати безнадійний податковий борг ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" в сумі 111543692,53 грн., а також пеню та штрафні санкції нараховані на вказану суму податкового боргу.

Відповідач ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області подав заперечення на апеляційну скаргу ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття", в якому просить відмовити у її задоволенні.

Позивач ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" подав заперечення на апеляційну скаргу ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, в якому просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що розглядувана сума податкового боргу у розмірі 111543692,53 грн. виникла на підставі податкового повідомлення-рішення Надвірнянської ОДПІ № 0000112301/0 від 03.03.2005 року про визначення ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" (на даний час ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття") податкового зобов'язання за платежем акцизний збір на бензин моторний в загальному розмірі 111543692,53 грн. (а.с. 12).

За результатами судового оскарження позивачем вказаного ППР № 0000112301/0 від 03.03.2005 року постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2005 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р., задоволено позовні вимоги про визнання недійсним ППР № 0000112301/0 від 03.03.2005 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2007 р. вказані судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій залишено без змін. Постановою Верховного Суду України від 04.03.2008 р. скасовано постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2005 р., ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. і ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19.06.2007 р., та відмовлено у задоволенні позову ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" про визнання недійсним ППР № 0000112301/0 від 03.03.2005 року (а.с. 13).

Відповідно до вимог п.п.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (тут і надалі в редакції на час розглядуваних правовідносин), вказане податкове зобов'язання в сумі 111543692,53 грн. стало узгодженим з 04.03.2008 р., тобто з моменту винесення Верховним Судом України зазначеної постанови у справі № 21-1643во07.

У зв'язку із несплатою самостійно ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" вищевказаного узгодженого податкового зобов'язання, відповідно до вимог п.1.3 ст.1, п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 та п.п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, розглядувана сума 111543692,53 грн. із 15.03.2008 р. вважається податковим боргом платника податків, що визнається усіма особами, які беруть участь у розгляді справи.

17.04.2011 р. позивач ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" подав відповідачу ДПІ в Надвірнянському районі письмову заяву про списання вказаної вище суми податкового боргу 111543692,53 грн. як безнадійного податкового боргу, на підставі Податкового кодексу України (2755-17) та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений Наказом ДПА України № 1024 від 24.12.2010 року (z1442-10) , у зв'язку із закінченням строку давності (1095 календарних днів) (а.с. 10).

Відповідач ДПІ в Надвірнянському районі листом № 1423/10/24-051 від 28.03.2011 року відмовив у задоволенні вказаної заяви позивача про списання безнадійного податкового боргу, з обґрунтуванням того, що в особових рахунках ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" станом на 22.03.2011 року відсутній податковий борг, стосовно якого минув строк давності.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про списання безнадійного податкового боргу ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" в сумі 87181654,98 грн., а також пені і штрафних санкцій, нарахованих на вказану суму податкового боргу, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.п.18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" № 2181-ІІІ, підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Безнадійним, зокрема, згідно підпункту "в" п.п.18.2.1 п.18.2 ст.18 вказаного Закону № 2181-ІІІ (2181-14) , визнається податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Підпунктом 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ визначений для розглядуваних правовідносин спеціальний строк позовної давності - 1095 календарних днів.

Підпунктом 15.2.1 п.15.1 ст.15 вказаного Закону № 2181-ІІІ (2181-14) встановлено граничні строки стягнення податкового боргу, зокрема, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Таким чином, з аналізу наведених норм податкового законодавства, що діяло до 31.12.2010 року видно, що списанню підлягає податковий борг платника податків, юридичної особи, щодо якого минув термін позовної давності 1095 календарних днів.

Відповідно до підпункту 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, строк добровільної сплати розглядуваного до даній адміністративній справі узгодженого податкового зобов'язання в сумі 111543692,53 грн. складав 10 днів, починаючи із дати узгодження 04.03.2008 р., а тому перебіг строку позовної давності слід рахувати з 15.03.2008 року, тобто з дати набуття податковим зобов'язанням статусу податкового боргу.

Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п.101.1 ст. 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначається в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. При цьому, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк позовної давності (строк давності за ПК України (2755-17) ) щодо розглядваного податкового боргу в сумі 111543692,53 грн. становив до 15.03.2011 року. У зв'язку із цим, наявний у позивача після 15.03.2011 року податковий борг із суми податкового зобов'язання 111543692,53 грн., визначеного ППР Надвірнянської ОДПІ № 0000112301/0 від 03.03.2005 року, підлягав списанню як безнадійний.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що про стягнення вказаної суми податкового боргу немає чинного судового рішення і ця сума податкового боргу за рішенням суду не стягується, оскільки розгляд адміністративної справи за позовом ДПІ в Надвірнянському районі до ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" про стягнення податкового боргу, в тому числі суми 111543692,53 грн., не завершено, а ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року провадження по цій справі зупинено (а.с. 49-53, 133-134).

Тому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання апелянта ДПІ в Надвірнянському районі на те, що розглядувана сума податкового боргу на даний час стягується за рішення суду і тому відповідно до пункту 102.4 ст. 102 ПК України строки давності не минули.

Крім цього, слід враховувати, що зазначені судом норми податкового законодавства, в тому числі Податкового кодексу України (2755-17) , не ставлять в залежність обов'язок контролюючого органу щодо списання податкового боргу, який набув статусу безнадійного від наявності чи відсутності в судах справ за позовом контролюючого органу про стягнення вказаної суми податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції вважає також вірними висновки суду першої інстанції щодо неправомірності зарахування відповідачем 29.12.2010 р. сплаченої позивачем поточної суми податкового зобов'язання в розмірі 8123176,15 грн. в рахунок погашення розглядуваного податкового боргу в сумі 111543692,53 грн., згідно пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону 2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою самостійної сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (z0377-04) , зареєстрованої в МЮ України за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу", Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З вищенаведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно де чинного законодавства України, станом на час самостійного зарахування відповідачем поточних платежів позивача, належить виключно платнику.

Згідно пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення з різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення податкових зобов'язань відповідно пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-ІІІ та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язанання відповідно до підпункту 5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону. Законом № 2181-ІІІ (2181-14) визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючими органами з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ податковий орган, до 31.12.2010 року, не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Оскільки Законом № 2181-ІІІ (2181-14) та Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, вчинення дій, які полягають у зміні напрямку такого платежу та спрямування його на погашення попередніх зобов'язань і таким чином зменшення сплати поточних зобов'язань по відповідному податку і збору, що здійснює підприємство, є обмеженням реалізації конституційного права на розпорядження своєю власністю, визначеного статтею 41 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Також суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності зарахування відповідачем після 15.03.2011 року сплачених позивачем поточних сум податкових зобов'язань в рахунок погашення розглядуваного податкового боргу в сумі 111543692,53 грн..

З цього приводу судом першої інстанції вірно враховано, що строк давності 1095 днів за розглядуваним податковим боргом минув 15.03.2011 року, після цього такий податковий борг набув статусу безнадійного і підлягав списання. Тому дії податкового органу після 15.03.2011 року повинні були бути спрямовані на списання безнадійного податкового боргу.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність апеляційних обґрунтувань і вимог ДПІ в Надвірнянському районі щодо скасування постанови суду першої інстанції від 03.11.2011 року в частині задоволення позову і прийняття нового судового рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо списання безнадійного податкового боргу ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" в сумі 24362037,55 грн., тобто суми податкового боргу, яка була погашена відповідачем 28.01.2011 року в сумі 24337800,85 грн. і 28.02.2011 року в сумі 24236,70 грн. за рахунок сплачених позивачем поточних сум податкових зобов'язань, згідно підпункту 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п.87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Отже, нормами податкового законодавства чинними після 01.01.2011 року передбачено, що якщо у платника податків є навним податковий борг, а платник податків здійснює сплату коштів із визначенням іншого напряму сплати, то податковий орган зобов'язаний зараховувати такі кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Тобто, спочатку повинен погашатись податкивий борг, який виник раніше, а податковий борг, який виник нізніше погашається після погашення попереднього податкового боргу.

Із матеріалів справи видно, що станом на 01.01.2011 року у позивача ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" був наявним податковий борг із різними датами виникнення. Так, податковий борг в сумі 75188870,00 грн. (по справі № А-15/115) виник 10.04.2005 р., податковий борг в сумі 8730242,52 грн. (по справі № А-1/81) виник 23.04.2005 р., податковий борг в сумі 93294536,00 грн. (по справі № А-1/237) виник 27.04.2007 р., податковий борг в сумі 111543692,53 грн. (по справі № А-1/46-9/216) виник 15.03.2008 р..

Тобто, розглядуваний податковий борг в сумі 111543692,53 грн. виник пізніше інших сум податкового боргу позивача. Тому, зарахування відповідачем акцизного збору за платежем бензин моторний в січні - лютому 2011 року в розмірі 24362037,55 грн. в рахунок погашення розглядуваного податкового боргу, що виник по справі № А-1/49-9/216, із сум акцизного збору, які були направлені товариством в рахунок погашення поточних зобов'язань по даному платежу, здійснена відповідачем ДПІ в Надвірнянському районі протиправно та з порушенням календарної черговості виникнення податкового боргу, як цього вимагає п.87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Наведених обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для списання безнадійного податкового боргу позивача в сумі 24362037,55 грн. (з розрахунку 111543692,53 грн. - 87181654,98 грн. = 24362037,55 грн.).

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційних вимог ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" в частині щодо списання безнадійного податкового боргу позивача в сумі 24362037,55 грн..

Щодо апеляційних вимог ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" в частині вирішення судом першої інстанції позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу, оформленої листом № 1423/10/24-051 від 28.03.2011 року, то суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до пункту 101.5 ст. 101 ПК України органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податково боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом державної податкої служби.

Відповідно до вимог пункту 4.5 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України №1034 від 24.12.2010 року (z1429-10) , списання безнадійного податкового боргу здійснюється структурними підрозділами погашення податкового боргу щокварталу протягом 20 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Підпунктом 49.18.2 п.49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації за базовий звітний період, що дорівнює календарному кварталу подаються потягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Судом першої інстанції вірно враховано, що спірна сума податкового боргу набула статусу безнадійної 15.03.2011 року і для її списання у податкового органу існував період із 11.05.2011 року по 30.05.2011 року.

Тому, станом на час отримання позивачем відмови відповідача у списанні безнадійного податкового боргу в сумі 111543692,53 грн. і станом на час звернення позивача до адміністративного суду із позовною вимогою про визнання протиправною відмови, строк для вчинення податковим органом дій щодо списання безнадійного податкового боргу не закінчився.

У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних вимог ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття".

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи неповно встановлено обставини справи, висновки суду частково не відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з частковим порушенням норм матеріального права.

Тому, оскаржену постанову суду від 03.11.2011 року слід скасувати частково, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про списання безнадійного податкового боргу в сумі 24362037,55 грн. та пені і штрафних санкції нараховані на цю суму податкового боргу, і в цій частині позовні вимоги слід задоволити.

В решта частині оскаржену постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" - задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року в адміністративній справі за позовом ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" до ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про списання безнадійного податкового боргу ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" в сумі 24362037,55 грн. та пені і штрафних санкції нараховані на цю суму податкового боргу, і в цій частині позовні вимоги задоволити, а саме, зобов'язати ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області ДПС списати безнадійний податковий борг ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" в сумі 24362037,55 грн. та пеню і штрафні санкції, нараховані на вказану суму податкового боргу.

В решта частині постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.05.2013 року.