Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Висоцької В.С., Гримич М.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 26 червня 2017 року,

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1.

Зазначений будинок з 2006 року має статус житлового та є багатоквартирним. З 2008 року у будинку створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Вікторія-Луцьк-1.

Звертала увагу на те, що 01 червня 2016 року виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області було прийнято рішення № 307-1 Про надання житла, п. 2 якого вирішено надати ОСОБА_5 в безстрокове користування нежитлове приміщення (кладову) АДРЕСА_2 площею 8,1 кв .м.

Вважала вказане рішення незаконним та таким, що порушує її права як співвласника багатоквартирного будинку. Зазначене приміщення є самочинним переплануванням та не могло перебувати в цивільному обороті.

Посилаючись на те, що виконавчий комітет, передавши своїм рішенням кладову як допоміжне приміщення у постійне користування лише одного співвласника багатоквартирного будинку, вийшов за межі своїх повноважень та порушив її конституційні права . А тому, просить визнати незаконним та скасувати пункт 2 вказаного рішення.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що приміщення (кладова) АДРЕСА_2 площею 8,1 кв. м є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, як і не надано доказів того, що у спірному приміщенні наявні вузли управління (засуви, вентилі, крани) систем опалення, водопостачання і каналізації цього будинку, а також вузли обліку електроенергії тощо, в зв'язку з чим приміщення є необхідним для експлуатації будинку вцілому.

При цьому судами правильно зазначено, що місце розташування спірного приміщення кладової, характеристика сукупності властивостей цього приміщення (розмір, відсутність вікон, вузлів управління внутрішньо будинкових систем), спосіб і порядок його використання (не входить до житлового фонду) свідчить про те, що вказане приміщення є нежитловим приміщенням і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Крім того, балансоутримувач будинку, звертаючись з заявою до Луцького міського голови щодо надання приміщення кладової в користування ОСОБА_5, не висловив жодних застережень щодо належності зазначеного приміщення до допоміжних приміщень будинку.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 26 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.