Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Загороднього А.Ф., Мойсюка М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправною бездіяльність Кіровоградського окружного адміністративного суду, яка полягає у відмові нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за три дні невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 06 травня 2008 року по 05 травня 2009 року; зобов'язати Кіровоградський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за три дні невикористаної ним щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 06 травня 2008 року по 05 травня 2009 року; стягнути з Кіровоградського окружного адміністративного суду на його користь грошову компенсацію у розмірі 1284,75 грн. за три дні невикористаної ним щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 06 травня 2008 року по 05 травня 2009 року; стягнути з Кіровоградського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1284,75 грн., яка завдана протиправною бездіяльністю відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при визначенні тривалості щорічної відпустки позивачу, як судді, помилково застосовував норми Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) , згідно з яким обчислення відпусток здійснюється у календарних днях (35 календарних днів), в той час, як у відповідності до статті 44 Закону України "Про статус суддів" суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів. Позивач вважає, що за період роботи в Кіровоградському окружному адміністративному суді з 06 травня 2008 року по 05 травня 2009 року він має 3 дні невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки, за які має право на отримання грошової компенсації.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Доводи, викладені позивачем в обґрунтування касаційної скарги, аналогічні тим, що наведені ним в обґрунтування позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 11 квітня 2008 року 342/2008 (342/2008) "Про призначення суддів" ОСОБА_4 призначений на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду строком на п'ять років.

Наказами Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року № 31 та від 25 травня 2009 року № 27 ОСОБА_4 надано щорічні основні відпустки тривалістю 12 календарних днів з 17 листопада 2008 року по 28 листопада 2008 року та 23 календарні дні з 03 червня 2009 року по 26 червня 2009 року загальною тривалістю 35 календарних днів за період роботи з 06 травня 2008 року по 05 травня 2009 року.

18 червня 2015 року у зв'язку з прийнятим рішенням Вищої ради юстиції про внесення подання Президентові України про звільнення позивача з посади судді ОСОБА_4 звернувся з заявою до голови Кіровоградського окружного адміністративного суду з проханням повідомити про загальну кількість невикористаних днів основної та додаткової відпустки за період роботи з 2008 по 2015 роки згідно статті 116 Кодексу законів про працю України.

Листом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року № 14495/15 ОСОБА_4 повідомлено, що основна відпустка за періоди роботи, зокрема з 2008-2009 роки, надавалася у кількості 35 календарних днів. Крім того, відповідач зазначив, що залишок невикористаної позивачем основної та додаткової відпустки станом на 18 червня 2015 року за період роботи з 2008-2009 роки відсутній.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо визначення щорічної основної відпустки за період роботи з 2008-2009 роки тривалістю 35 календарних днів замість 30 робочих днів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відпустка суддів тривалістю 30 робочих днів (при шестиденному робочому тижні), яка передбачена статтею 44 Закону України "Про статус суддів", в розрахунку на календарні дні - становить 35 календарних днів, а тому відповідачем дотримано порядок надання відпустки позивачу та визначення її тривалості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно частини 5 статті 44 Закону України "Про статус суддів" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Статтею 2 Закону України "Про відпустки" встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про відпустки" тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Пунктом 2 постанови Верховної Ради України від 15 листопада 1996 року № 505/96-ВР "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки" (505/96-ВР) передбачено зберегти відпустки раніше встановленої загальної тривалості за працівниками, які користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, на весь час їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, щорічна відпустка суддів тривалістю 30 робочих днів, передбачена статтею 44 Закону України "Про статус суддів" в розрахунку на календарні дні становить 35 календарних днів.

Зазначена позиція підтверджується листами Мінпраці № 10/2-493 від 12 лютого 1997 року (v-493205-97) та № 262/13/116-06 від 18 липня 2006 року (v0262203-06) , які Державна судова адміністрація України надсилала судам для використання в роботі.

Враховуючи те, що загальна тривалість відпустки у зв'язку з перерахунком не зменшується, таким чином, не вбачається порушення норми статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Прийняття та введення в дію Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) не передбачало збільшення тривалості щорічних відпусток окремим категоріям працівників, відпустка яким встановлена спеціальними Законами (державним службовцям, прокурорам та іншим).

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Кіровоградським окружним адміністративним судом дотримано порядок надання ОСОБА_4 щорічної основної оплачуваної відпустки та визначення її тривалості у спірний період часу, з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З урахуванням встановлених судами обставин щодо відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем стосовно виплати грошової компенсації за 3 дні невикористаної відпустки, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення завданої моральної шкоди.

Висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують і ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.