295/5477/16-ц Про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани - 01.11.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, за касаційною скаргою виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення апеляційного суду Житомирської області від 20 липня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) від 24 березня 2016 року № 199-к Про оголошення догани ОСОБА_3., посилаючись на те, що оскаржуваний наказ підписаний особою, яка не має права підпису, без відповідних повноважень.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 20 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано незаконним наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24 березня 2016 року № 199-к Про оголошення догани ОСОБА_3..

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі Фонд, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани відноситься до категорії кадрових питань та підписаний уповноваженою на те особою, а тому відсутні підстави для визнання його незаконним та скасування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право позивача порушено оскаржуваним наказом, оскільки при винесенні наказу про оголошення догани було порушено норми КЗпП (322-08) України щодо порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 станом на 24 березня 2016 року працював на посаді директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Заступником Голови комісії ОСОБА_4 винесено наказ по виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24 березня 2016 року № 199-к Про оголошення догани ОСОБА_3., підставою винесення догани став акт комплексної ревізії робочих органів Житомирського обласного відділення Фонду, усне доручення заступника Голови комісії ОСОБА_4 про надання пояснень від 24 березня 2016 року.

Відповідно до листа Федерації профспілок Житомирської області від 16 травня 2016 року № 01/62 ОСОБА_3 є членом виборного органу Федерації профспілок Житомирської області, а саме членом Ради Федерації профспілок Житомирської області, запит щодо надання згоди на притягнення ОСОБА_3 до відповідальності не надходив.

Крім цього в листі Федерації профспілок Житомирської області зазначається про те, що наказ має бути підписаний керівником, яким є ОСОБА_5, а не головою комісії (ліквідаційної чи реорганізаційної).

Відповідно до наказу виконавчої дирекції Фонду від 15 грудня 2015 року № 354-ос припинено виконавчу дирекцію Фонду шляхом ліквідації у зв'язку з утворенням Фонду соціального страхування України, шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Створено ліквідаційну комісію Виконавчої дирекції Фонду (а. с. 32-35).

Згідно витягу з наказу Фонду від 11 січня 2016 року № 04-ос з метою виконання п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105 (1105-14) та забезпечення належної організації документообігу у Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності протягом періоду реорганізації Фонду забезпечено підписання розпорядчих документів виконавчої дирекції Фонду за таким розподілом: заступник голови комісії ОСОБА_4 - накази про відпустки, накази з кадрових питань (за виключенням питань прийняття на роботу та звільнення з роботи) (а. с. 17).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 147 КЗпП України догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку, встановленими статтями 148-149 цього ж Кодексу.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Задовольняючи позов в частині визнання незаконним наказу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення, оскільки наказ про оголошення ОСОБА_3 догани винесено на підставі загального акту комплексної ревізії робочих органів Житомирського обласного відділення Фонду без проведення належної перевірки та відібрання пояснень від особи якій оголошено догану; крім того, з тексту наказу не вбачається, які саме порушення службових обов'язків або фінансової дисципліни ним допущено та коли вони скоєні, в чому полягає його вина, які конкретно посадові обов'язки ним були порушені, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, що суперечить вимогам ст.147 КЗпП України, та в матеріалах справи відсутня попередня згода Ради Федерації профспілок Житомирської області про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності згідно ч. 2 ст. 252 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування вищезазначеного наказу, апеляційний суд виходив з того, що чинним законодавством України, яким регулюються трудові правовідносини, визначено, що видача та скасування наказів відноситься виключно до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до повноважень суду належить лише перевірка законності наказу.

Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 звернувся до суду за захистом порушеного трудового права та посилався на незаконність оспорюваного наказу лише з тих підстав, що він підписаний особою, яка не має права підпису, без відповідних повноважень, що підтверджується й листом Федерації профспілок Житомирської області, в якому зазначається про те, що наказ має бути підписаний керівником, яким є ОСОБА_5, а не головою комісії (ліквідаційної чи реорганізаційної).

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК не дотримався принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності; не перевірив належним чином підстави ухвалення судом першої інстанції рішення, не перевірив доводи заявлених позовних вимог щодо повноважень особи на підписання оскаржуваного наказу та не спростував заперечення відповідача з цього приводу, у зв'язку із чим не зазначив в судовому рішенні конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи; не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи, в результаті чого дійшов передчасних висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Ураховуючи, що фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.