203/2129/16ц Про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди - 01.11.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту Дніпроагропроект про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 01 грудня 2014 року по 31 липня 2015 року він працював у Державно-кооперативному проектно-вишукувальному інституті Дніпроагропроект (далі - ДКПВІ Дніпроагропроект) на посаді головного інженера проектів.

31 липня 2015 року його було звільнено із займаної посади за власним бажанням.

Зазначав, що при звільненні з ним не було проведено остаточного розрахунку, а тому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 25 118 грн 41 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2015 року по 24 жовтня 2016 року в сумі 58 286 грн 67 коп. та на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ДКПВІ Дніпроагропроект на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 25 118 грн 41 коп., середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 58 286 грн 67 коп. (з утриманням з цих сум обов'язкових платежів і зборів), компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 3 000 грн, разом 86 405 грн 08 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року змінено в частині розміру заборгованості по заробітній платі, який підлягає стягненню з ДКПВІ Дніпроагропроект на користь ОСОБА_3, зменшивши його з 25 118 грн 41 коп. до 2 912 грн 73 коп., та в частині розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши його з 58 286 грн 67 коп. до 18 930 грн 87 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не було проведено остаточного розрахунку з позивачем в день його звільнення, суми, нараховані йому до виплати, були видані позивачу лише 17 травня 2016 року, однак вказана заборгованість була виплачена без врахування коефіцієнтів, встановлених Галузевою угодою на 2014-2016 роки, зареєстрованою Міністерством соціальної політики України 16 січня 2014 року, а також без врахування доплати до заробітної плати у зв'язку із відзнакою позивача Знак пошани. Вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вважав доведеними в розмірі 3 000 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості по заробітній платі та розміру середнього заробітку за весь час розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Галузева угода на 2014 - 2016 роки, зареєстрована Міністерством соціальної політики України 16 січня 2014 року, носить рекомендаційний характер та наказом директора інституту не встановлювались коефіцієнти до заробітної плати працівників ДКПВІ Дніпроагропроект. Крім того, про наявність у позивача відзнаки Знак пошани відповідач не знав, оскільки позивачем не було надано первинних документів про його нагородження. При цьому судом було зазначено, що заборгованість позивача по заробітній платі складала 13 958 грн 92 коп., яка була йому виплачена 17 травня 2016 року, у зв'язку зі чим на його користь підлягає стягненню лише середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду апеляційної інстанції.

Встановлено, що згідно з наказом (розпорядженням) від 01 грудня 2014 року № 85-к ОСОБА_3 був прийняти на роботу у ДКПВІ Дніпроагропроект на посаду головного інженера проектів відділу Бюро ГІПів з окладом у розмірі 2 900 грн.

31 липня 2015 року на підставі наказу № 36-к ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажанням.

Згідно з довідкою ДКПВІ Дніпроагропроект від 04 квітня 2016 року № 20-16/М заборгованість підприємства по заробітній платі, яка не виплачувалася позивачу, складала 13 958 грн 92 коп. (т.1 а.с. 3)

Відповідно до видаткового касового ордера, зазначена заборгованість по заробітній платі була виплачена ОСОБА_3 17 травня 2016 року.

Відповідно до ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заборгованість із заробітної плати була виплачена позивачу 17 травня 2016 року. Водночас судом не було перевірено суми, які належали ОСОБА_3 до виплати при звільненні, зокрема, чи було враховано надбавку до заробітної плати у розмірі 15 % від посадового окладу за трудову відзнаку позивача Знак пошани.

При цьому безпідставним є висновок суду про недоведеність вимог позивача щодо його права на надбавку до заробітної плати у розмірі 15 % від посадового окладу з огляду на ненадання відомостей про вказане нагородження при прийомі ОСОБА_3 на роботу. З копії трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що в графі заохочення та нагородження внесено відомості про нагородження позивача відзнакою Знак пошани із зазначенням даних відповідного наказу (т. 1, а.с. 54), а тому роботодавець при прийомі на роботу зобов'язаний був перевірити наявність у працівника заохочень та нагороджень, які дають йому право на відповідні пільги та надбавки

Крім того, ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції не врахував того, що згідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України зазначене відшкодування підлягає стягненню лише в разі коли спір про розмір належних звільненому працівникові сум вирішено на користь працівника, при частковому задоволенні вказаних вимог, розмір відшкодування за час затримки розрахунку має бути співмірно зменшений з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Не звернув уваги суд апеляційної інстанції також на те, що компенсація за час затримки розрахунку при звільненні входить до структури заробітної плати (ч. 3 ст. 2 Закону України "Про оплату праці"), а тому відсутні підстави для одночасного стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та вказаної компенсації.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому дійшов передчасних висновків про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у вказаному розмірі.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, неповно встановив фактичні обставини справи, а тому оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.