Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Львівського комунального підприємства "Сокільницьке" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2016 року,

У січні 2015 року Львівське комунальне підприємство "Сокільницьке" (далі - ЛКП "Сокільницьке") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1, є абонентами комунальних послуг, які надаються позивачем, користуються ними, однак належним чином їх не оплачують, що порушує право позивача на отримання плати за надані послуги.

Ураховуючи наведене, просило стягнути з відповідачів заборгованість, яка утворилась станом на 4 березня 2015 року за надані комунальні послуги в розмірі 35 122,30 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ЛКП "Сокільницьке" заборгованість станом на 4 березня 2015 року за надані житлово-комунальні послуги в сумі 13 011,40 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частково задовольняючи позов, суди правильно застосували положення ч. ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , оцінили надані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України) та вірно виходили з обов'язку споживачів сплачувати житлово-комунальні послуги незалежно від виконання обов'язку останнього з укладенням договорів про надання житлово-комунальних послуг. Докази про відмову від надання послуг відповідачам в матеріалах справи відсутні.

Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, оскільки він фактично їх отримує.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.