Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Завгородньої І.М., Євтушенко О.І., Ситнік О.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Хорольського комунального підприємства "Комунсервіс" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 березня 2016 року,

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

Рішенням 33 сесії V скликання Хорольської міської ради від 01 липня 2008 року № 158 "Про визначення виконавця послуг та передачу житлового фонду" визначено Хорольське комунальне підприємство "Комунсервіс" (далі - Хорольське КП "Комунсервіс") виконавцем послуг з управління, експлуатації та утримання житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Хорол.

Відповідно до цього рішення, додатку 1 до нього та акта прийому-передачі від 29 липня 2008 року будинок № АДРЕСА_1 передано з балансу "Хорольського державного житлово-експлуатаційного підприємства" на баланс Хорольського КП "Комунсервіс" для його управління, експлуатації та утримання на балансі.

Оскільки відповідач не здійснювала оплату за надані їй послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, внаслідок чого за період з 01 квітня 2012 року по 28 лютого 2015 року утворилася заборгованість в сумі 1 607 гривень 90 копійок, позивач просив суд стягнути на його користь вказану заборгованість, інфляційні втрати в сумі 429 гривень 31 копійку, три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 72 гривні 08 копійок, а також сплачений судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 11 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 березня 2016 року, позов Хорольського комунального підприємства "Комунсервіс" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Хорольського комунального підприємства "Комунсервіс" заборгованість за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 1 607 грн. 90 коп., інфляційні нарахування в розмірі 42 грн. 31 коп. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 72 грн. 08 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Хорольського комунального підприємства "Комунсервіс" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач належним чином не виконувала обов'язки з оплати послуг з утримання будинків і прибудинкової території, отримання яких встановлено рішенням апеляційного суду Полтавської області від 24 лютого 2015 року, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості на підставі ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 526 ЦК України та витрат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судамидопущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.