Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 30 червня 2005 року він працював на посаді контролера другого класу охоронної служби відкритого акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (далі - ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань"), а з 17 жовтня 2011 року його було переведено на посаду начальника зміни охоронної служби. 6 квітня 2015 року наказом ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" його звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Позивач указував про те, що у період з липня 2013 року заробітна плата йому не виплачувалася, унаслідок чого згідно з довідкою від 26 травня 2015 року утворилась заборгованість по заробітній платі у розмірі 30 222 грн.

Вважав, що такими діями відповідача порушено його права та завдано моральної шкоди.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просив стягнути з ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" заборгованість по заробітній платі у розмірі 30 222 грн, зобов'язати відповідача розрахувати та сплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, стягнути 1 тис. грн моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" на користь ОСОБА_3 30 222 грн заборгованості по невиплаченій заробітній платі та 1 тис. грн моральної шкоди. Зобов'язано ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" нарахувати та сплатити ОСОБА_3 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із затримкою термінів виплати заробітної плати. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині зобов'язання нарахувати та сплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із затримкою термінів виплати заробітної плати скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційномупорядку в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядаються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по заробітній платі, яка при звільненні виплачена не була, а, отже, наявні підстави зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із затримкою термінів виплати заробітної плати.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також про те, що відповідача вірно зобов'язано розрахувати та сплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, так як це було позовною вимогою.

Проте повністюпогодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що з 30 червня 2005 року ОСОБА_3 працював на посаді контролера другого класу охоронної служби ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", а з 17 жовтня 2011 року ОСОБА_3 було переведено на посаду начальника зміни охоронної служби.

6 квітня 2015 року наказом ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" ОСОБА_3 звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Згідно з довідкою ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" від 26 травня 2015 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_3 за період з липня 2013 року по квітень 2015 року становить 30 222 грн.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін у частині задоволення вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача розрахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, не звернув уваги на те, що цим самим трудовий спір згідно вимог КЗпП України (322-08) не вирішено, а фактично перекладено на розсуд відповідача, роботодавця.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) судам роз'яснено, що резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені в ст. ст. 215- 217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено розмір грошових сум, присуджених стороні.

Судом установлено, що відповідачем при звільненні позивача виплата всіх сум, що належать йому від товариства в день звільнення, не проводилася, унаслідок чого ОСОБА_3 просив у тому числі зобов'язати відповідача розрахувати та сплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати. Разом з тим, суд розмір такої компенсації не встановив і його не стягнув, а зобов'язав відповідача вчинити певні дії щодо захисту трудових прав позивача.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Таке вирішення спору, а саме зобов'язання роботодавця розрахувати та виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, тягне за собою новий спір між сторонами щодо правильного обчислення вищевказаної компенсації. Такі доводи ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" були зазначені в апеляційній скарзі, на що суд уваги не звернув, і зазначені в касаційній скарзі.

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його часткового скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року у частині вирішення позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" про зобов'язання нарахувати та сплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.