Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, за участю прокурора Суворовського району м. Херсона на стороні відповідача, третя особа: Головне територіальне управління юстиції в Херсонській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 11 листопада 2015 року, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, вимоги якого збільшив в ході розгляду справи та простив стягнути з відповідача на його користь 38926,20 грн, з яких: 33926,20 грн - матеріальні збитки та 5000 грн - моральна шкода.

Позов мотивовано тим, що в рамках виконавчого провадження 10 лютого 2014 року, боржником ОСОБА_7, ОСОБА_5 було сплачено заборгованість, шляхом внесення коштів на депозитний рахунок. 12 лютого 2014 року державним виконавцем винесено розпорядження про перерахування коштів на рахунок позивача. Разом з тим, відповідач вказані розпорядження виконав лише 23 травня 2014 року.

Позивач вважає, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача йому завдано збитків, які полягають в тому, що за час невиконання розпоряджень про перерахування коштів курс долара США змінився, у зв'язку з чим, йому завдано збитків на суму 33926,2 грн. Крім того, у зв'язку з протиправними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 11 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Представник позивача, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області в жодних цивільно-правових відносинах з ОСОБА_5 не перебувало та ніяких цивільно-правових угод, з яких могли б виникнути грошові зобов'язання, з ним не укладало. Рішенням суду з боржника на користь позивача стягнуто заборгованість, визначену в гривні, в порядку примусового виконання рішення суду стягувалась заборгованість в гривні, відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти в гривні у визначеному рішенням суду розмірі. Будь-які цивільно-правові правовідносини між сторонами у справі відсутні і положення договору позики на відповідача не поширюються.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що бездіяльністю відповідача йому було завдано моральної шкоди. Ним не було зазначено, в чому саме вона полягає. Сам факт наявності рішення суду, яким визнано бездіяльність відповідача протиправною і яке було в добровільному порядку виконано, не свідчить про моральні страждання позивача.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області перебував виконавчий лист № 668/185/13ц, виданий 9 липня 2013 року Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 152355 грн та 1099,01 грн судового збору.

10 лютого 2014 року ОСОБА_7 сплатила заборгованість ОСОБА_5 в сумі 152355 грн та 1099,01 грн (разом з витратами виконавчого провадження 168799,41 грн) на депозитний рахунок Головного управління юстиції у Херсонській області.

12 лютого 2014 року державним виконавцем було винесено розпорядження № 39042813/1 та № 39043016/1 для перерахунку вищезазначених грошових сум на рахунок позивача.

Відповідно до платіжних доручень № 64 та № 65 24.05.2014 року кошти в розмірі 152355 грн та 1099,01 грн були перераховані Головним управлінням Державної казначейської служби України у Херсонській області на рахунок позивача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області щодо невиконання розпоряджень державного виконавця про перерахування коштів. Зобов'язано відповідача виконати розпорядження № 39043016/1 від 12.02.2014 року та № 39042813/1 від 12 лютого 2014 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області про перерахування на користь ОСОБА_5 152355 грн та 1099,01 грн відповідно.

Звертаючись до суду з даним позовом у якості правових підстав позивач посилався на п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України та п. 5 договору позики грошових коштів від 10 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, та згідно умов якого передбачено обов'язок боржника компенсувати позичальнику курсову різницю гривні по відношенню до долара США на день повернення коштів.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно віл вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема у інших випадках, передбачених законом.

Статтями 1173, 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономно: Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та їх посадових осіб.

Повно встановивши обставини справи на підставі належним чином оцінених доказів суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області в цивільно-правових відносинах з ОСОБА_5 не перебувало та ніяких цивільно-правових угод, з яких могли б виникнути грошові зобов'язання, з ним не укладало. Рішенням суду з боржника на користь позивача стягнуто заборгованість, визначену у гривні, в порядку примусового виконання рішення суду стягувалась заборгованість у гривні, відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти національній валюті у визначеному рішенням суду розмірі. Будь-які цивільно-правові правовідносини між сторонами у справі відсутні і положення договору позики на відповідача не поширюються.

Правовідносини, що виникли між позичальником та боржником за договором позики від 10 серпня 2012 року, не розповсюджуються на правовідносини, що виникли між сторонами у справі на стадії примусового виконання рішення суду, яким вирішено питання щодо цих зобов'язань.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягала у не перерахуванні коштів у гривні на рахунок позивача, та упущеною вигодою відповідача у виді курсової різниці гривні по відношенню до долара США.

Крім того, позивачем не доведено того факту, що бездіяльністю відповідача йому було завдано моральної шкоди. Суди правильно виходили з того, що сам факт наявності рішенням суду, яким визнано бездіяльність відповідача протиправною і яке було в добровільному порядку виконано, не свідчить про завдання особі моральної шкоди.

Повно встановивши обставини справи з урахуванням об'єктивно оцінених зібраних у справі доказів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосував вищевказані норми матеріального права до спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції на предмет законності і обґрунтованості, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку усім доводам апеляційної скарги, висновки щодо яких виклав в мотивувальній частині постановленої ухвали та обґрунтовано виходив з того, що правові підстави для скасування рішення місцевого суду відсутні.

В ході розгляду даної справи місцевим та апеляційним судами дотримано вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, перевірено усі обставин, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень та надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

При встановлені фактичних обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судових рішень правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 11 листопада 2015 року, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.