2а-2089/12/0170/16 Про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця як платника ПДВ - 14.05.2013 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 07.02.13 у справі № 2а-2089/12/0170/16

за позовом Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 97313)

про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця як платника ПДВ,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2013 року у задоволенні позову Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця як платника ПДВ - відмовлено.

На зазначене судове рішення від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 14.05.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби повідомила Державного реєстратора Кіровської районної державної адміністрації в АР Крим про відсутність фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за місцезнаходженням.

За результатами розгляду вказаного повідомлення, відповідач листом від 08.02.2012р. вих. №415/09-12/40 повідомив позивача про те, що в силу Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) у відомості про фізичну особу -підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не передбачено внесення інформації про відсутність її за місцезнаходженням. Внесення інформації про відсутність за місцезнаходженням передбачено тільки для юридичних осіб. Тому внесення відповідного повідомлення про фізичну особу - підприємця до Реєстру неможливо.

Вважаючи відмову реєстратора протиправною, позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо відмови у внесенні запису про відсутність фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за місцем проживання, а також про зобов'язання державного реєстратора внести в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про відсутність фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за зазначеним місцем проживання (адміністративна справа №2а-2090/12/0170/7), та одночасно з цім позовом, вважаючи, що відсутність правового врегулювання щодо внесення запису про відсутність ФОП за місцем проживання не перешкоджає припиненню його підприємницької діяльності у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці, визнаються суб'єктами господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 51 ГК України підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених Кодексом та іншими законами.

Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:

прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

смерті фізичної особи - підприємця;

постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є:

визнання фізичної особи - підприємця банкрутом;

провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним місцем проживання.

Згідно з п.п. 20.1.12 ПК України (2755-17) органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Статтею 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи державної податкової служби, встановлені наступні види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна.

Отже, припинення фізичної особи є одним з різновидів адміністративної відповідальності фізичної особи - підприємця відповідно до діючого законодавства України.

Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовами про припинення фізичної особи - підприємця лише у випадках, безпосередньо передбачених діючим законодавством.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 902037 станом на 29.01.2013р. дані про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним місцем проживання у вигляді відповідного запису у ЄДР відсутні. Будь-яких інших підстав для припинення підприємницької діяльності позивача окрім відсутності за місцем проживання не вказано.

Крім того, Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим, від 18.04.2012р. по адміністративної справі №2а-2090/12/0170/7, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2012р., у позові Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби до Державного реєстратора Кіровської районної державної адміністрації АР Крим, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо відмови у внесенні запису про відсутність фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за зазначеним місцем проживання, а також зобов'язання державного реєстратора внести в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про відсутність фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за зазначеним місцем проживання - відмовлено.

При цьому, під час розгляду адміністративної справі №2а-2090/12/0170/7 встановлено, що позивачем до звернення до відповідача була проведена перевірка ФОП ОСОБА_2, про що був складений акт від 26.01.2012р. №245/17-1/2727217604 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 щодо підтвердження правових взаємовідносин з ТОВ "Компанія Квік Дан" за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р.".

Актом встановлено місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності: АДРЕСА_1. Фактичне місце здійснення підприємницької діяльності у періоді, що перевірявся: м. Одеса. Згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію та витягу з ЄДРПОУ, місце проживання фізичної особи - підприємця є: АДРЕСА_1. Відповідно інформації адресної довідки наданої на запит позивача, адреса реєстрації третьої особи є: АДРЕСА_1.

Таким чином, дані, встановлені позивачем в акті перевірки щодо місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності, є ідентичними даним, що містяться в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та відповідають адресі реєстрації третьої особи за місцем проживання.

Вказані факти свідчать про відсутність знаходження третьої особи не за місцем проживання, вказаним в Єдиному державному реєстрі, що в свою чергу виключає підстави для вчинення відповідачем дій направлених на встановлення місцезнаходження третьої особи.

В довідці про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 26.01.2012р. №6/26-31 Підрозділу податкової міліції, на яку позивач посилається в обґрунтування невстановлення місцезнаходження третьої особи, відсутні дані про запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) відповідно до п. 12.4. Порядку обліку платників податків і зборів. Також в графі реєстрація місцезнаходження (місце проживання) платника податків вказана невірна адреса, а саме: Кіровський район, с. Ярке поле, АДРЕСА_3, що не відповідає адресі за якою фактично проведена державна реєстрація третьої особи.

Також встановлено, що позивачем порушений Порядок обліку платників податків і зборів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 (za562-11) , а саме встановлення місцезнаходження третій особи, з урахуванням чого у Підрозділу податкової міліції не було підстав для проведення перевірки та складання довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 26.01.2012р. №6/26-31. Крім того, з урахуванням невірного зазначення адреси реєстрації в цій довідці, вона не може бути належним доказом не встановлення місцезнаходження платника податків.

Невиконання позивачем встановленого діючим законодавством порядку щодо встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків свідчить про відсутність у нього підстав для направлення до державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням і як наслідок у відповідача відсутні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність за місцем проживання.

З урахуванням викладеного, суд при розгляді справи № 2а-2090/12/0170/7 дійшов до обгрунтованого висновку, що норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) не містять норм, які б дозволяли застосовувати до фізичних осіб -підприємців положення ч. 5 ст. 17 даного Закону, які містять приписи щодо юридичних осіб, та державний реєстратор, який в силу ст. 19 Конституції України, повинен діяти в порядку та у спосіб, що встановлені законом, не має встановлених діючим законодавством підстав для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність фізичної особи - підприємця за місцем проживання.

Крім того, ч. 2 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначені конкретні підстави для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця, якою, у тому числі є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним місцем проживання, але поряд з цим діючим законодавством не встановлено як, та у якому порядку до Єдиного державного реєстру може бути внесений такий запис. Виходячи з положень ст. 19 Конституції України, відповідач позбавлений можливості застосовувати норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , що стосуються юридичної особи за аналогією до фізичних осіб -підприємців".

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарської справи, що набрало законної сили, не доказується при огляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується позовних вимог про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 як платника ПДВ у зв'язку зі зміною місця проживання фізичної особи, зазначено наступне.

Позивачем в обґрунтування підстав для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про анулювання реєстрації відповідача як платника ПДВ зазначений п. 184.1 ст. 184 Податкового Кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ).

Але, зазначена норма, або жодна з інших норм діючого податкового законодавства не містить посилання на наявність у податкового органу визначених Конституцією та законами України повноважень на звернення з позовом такого змісту до суду.

Так, відповідно до п. 184.2. ст. 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "и" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Тобто, анулювання реєстрації фізичної особи підприємця ОСОБА_2 як платника ПДВ з передбачених законом підстав є компетенцією саме позивача, при цьому підставі подання зазначеної вимоги до суду позивачем не обґрунтовані ані у позові, ані при усуненні недоліків позовної заяви, ані у судовому засіданні.

Враховуючі відсутність компетенції у позивача позовних вимог вищевказаного змісту, відсутність правових підстав для розгляду питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання як платника ПДВ, то позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, відповідачем не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 07.02.13 у справі № 2а-2089/12/0170/16- залишити без задоволення.