Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., ІзмайловоїТ.Л., Кузнєцова В.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Євроінвестгруп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 березня

2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства "Євроінвестгруп" (далі - ПП "Євроінвестгруп") про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 28 вересня 2009 року між ним і приватним підприємством "Євроінвестгруп" був укладений договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва 60-квартирного житлового будинку готовністю 6 %, що розташований у АДРЕСА_1

Позивач вважав, що договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки його було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Договір вчинявся сторонами лише для виду, знаючи, що він не буде виконаний.

А тому, ураховуючи наведене, на підставі положень ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва 60-квартирного житлового будинку готовністю 6 %, що розташований у АДРЕСА_1, укладений 28 вересня 2009 року між ОСОБА_4 та ПП "Євроінвестгруп" та визнати за ОСОБА_4 право власності на вказаний об'єкт незавершеного будівництва.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2016 року рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірний договір є неукладеним, а тому останній не може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Судами встановлено, що 28 вересня 2009 року між ОСОБА_4 та ПП "Євроінвестгруп" був укладений договір купівлі-продажу, за яким останній купив належний ОСОБА_4 об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок 60-квартирний літ. "А" готовністю 6 %, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, за 49 405 грн.

Звертаючись до суду із указаним позовом, ОСОБА_4, як на підставу визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним зазначав про його фіктивність.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно роз'яснень викладених в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановив, що відсутня згода за всіма істотними умовами договору і, зокрема, відсутній сам предмет договору купівлі-продажу, в договорі відсутні дані щодо земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт незавершеного будівництва. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності правовстановлюючих документів на підтвердження належності на правовій підставі земельної ділянки (державного акта про право власності, право постійного користування, договору оренди землі тощо), затверджена проектно-кошторисна документація та дозвіл на проведення будівельних робіт 60-квартирного житлового будинку, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Євроінвестгруп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.