Про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби районного управління юстиції щодо накладення арешту на все майно, скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження - 20.10.2016 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_4, заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", на дії посадових осіб відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, постанову про арешт майна та оголошення заборони відчуження від 17 вересня 2015 року, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Авакумової Ю.О. щодо накладення арешту на все його майно неправомірними, скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони відчуження від 17 вересня 2015 року №46303201 як незаконну.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 14 липня 2010 року Деснянським районним судом міста Києва було винесено заочне рішення за позовом ПАТ "Укргазбанк" до нього про звернення стягнення на заставне майно, яким стягнуто з нього заборгованість в розмірі 121 271,90 доларів США (еквівалент 958 314,81 грн), штрафні санкції у розмірі 48 066,27 грн та судові витрати, а в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 травня 2007 року звернуто стягаення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору іпотеки без оформлення заставної від 24.05.2007 року.

Сама резолютивна частина рішення вказує на те, якими повинні бути дії державної виконавчої служби при виконанні рішення суду - звернення стягнення на предмет іпотеки означає примусову реалізацію майна державним органом стягнення, а одержані при продажу кошти повинні бути перераховані банку для погашення заборгованості.

26 вересня 2015 року він отримав постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою накладено арешт на все його майно, хоча згідно рішення суду стягнення заборгованості може здійснюватись виключно за рахунок предмета іпотеки - двокімнатної квартири АДРЕСА_2. Також, разом з оскаржуваною постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження він одержав копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 47541961, згідно з яким на все його майно накладено арешт ще 30 липня 2015 року. Проте в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень станом на 27.09.2015 року відсутня інформація про такий арешт рухомого майна.

Посилаючись на те, що постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 17.09.2015 року винесена державним виконавцем з порушенням вимог чинного законодавства, просив скаргу задовольнити.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року, у задоволенні скарни ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що порушення судом норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Керуючись ч. 5 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Справу за скаргою ОСОБА_4, заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", на дії посадових осіб відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, постанову про арешт майна та оголошення заборони відчуження від 17 вересня 2015 року призначити до судового розгляду.