Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Оргфітнес" про видачу належним чином оформленої трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 05 травня 2015 року його було прийнято на роботу в ТОВ "Оргфітнес" на посаду юриста.

16 липня 2015 року він подав директору товариства заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 24 липня 2015 року, у зв'язку з необхідністю догляду за батьком, який є інвалідом 1 групи.

Останнім днем своєї роботи та днем свого звільнення позивач вважає - 24 липня 2015 року.

28 липня 2015 року позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо видачі трудової книжки та здійснення остаточного рахунку у зв'язку зі звільненням.

Оскільки відповідач, порушуючи вимоги трудового законодавства, так і не видав трудову книжку, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив зобов'язати відповідача видати йому належним чином оформлену трудову книжку з внесенням запису про звільнення датою видачі трудової книжки та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23 505,90 грн і судовий збір.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 05 травня 2015 року працював у ТОВ "Оргфітнес" на посаді юриста.

16 липня 2015 року позивач подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 24 липня 2015 року, у зв'язку з необхідністю догляду за батьком, який є інвалідом 1 групи.

У заяві від 27 липня 2015 року, відправленій відповідачу 28 липня 2015 року, позивач просив у строк до 31 липня 2015 року здійснити з ним всі передбачені законодавством розрахунки.

04 серпня 2015 року відповідач повідомив ОСОБА_4 про необхідність прибути до ТОВ "Оргфітнес" для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання розрахунку та трудової книжки.

Попри вказане, ОСОБА_4 трудову книжку не отримав, будь-яких письмових розпоряджень щодо відправки йому трудової книжки поштою не надав.

Так, у п. 4.1. Інструкції про прядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (z0110-93) , передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Згідно з ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки вина відповідача в неотриманні ОСОБА_4 трудової книжки відсутня. Крім того, відповідач готовий добровільно видати трудову книжку позивачу.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Таким чином, суди, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.