Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки його доходів щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що з 24 листопада 2002 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого сторони мають дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на те, що вона і відповідач на даний час не підтримують шлюбні відносини, а дитина проживає разом з нею і знаходиться на її утриманні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 грудня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розміру стягнутих аліментів, стягнувши з ОСОБА_5 на її користь аліменти на дитину у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 грудня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї ОСОБА_5, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що відповідач є працездатним та працює ветфельдшером Дочірнього підприємства "Агрофірма "Мрія", а також врахувавши рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2009 року, яким з відповідача на користь позивачки вже стягуються аліменти на утримання іншої неповнолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів), дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини його доходу, що відповідає вимогам ст. 182, ч. ч. 1, 2 ст. 183 Сімейного кодексу України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.