Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Петченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, -

У жовтні 2015 року Відкрите акціонерне товариство "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, Державна податкова інспекція) про зобов'язання анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на підставі заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (ПДВ), що була подана 29 вересня 2015 року та письмово повідомити позивача про анулювання реєстрації платника ПДВ протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Господарського суду Харківської області по справі від 03 грудня 2014 року у справі № Б-39/02.09 відкрито ліквідаційну процедуру ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та призначено ліквідатора, а отже з цієї дати, на думку позивача, його господарську діяльність припинено, у зв'язку з чим він звернувся до Державної податкової інспекції із заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ. Проте відповідач, розглянувши відповідну заяву, відмовив в анулюванні свідоцтва, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 184 Податкового кодексу України анулювання свідоцтва платника ПДВ є неможливим, оскільки відсутнє рішення суду про ліквідацію юридичної особи.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів обґрунтовано тим, що на момент звернення ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" з заявою про анулювання реєстрації як платника ПДВ у податкового органу були відсутні підстави для прийняття такого рішення відповідно до пп. "е"п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, оскільки платник податку не був ліквідований за рішенням суду, а підприємницька діяльність позивача була незавершеною так як дана стадія процедури ліквідації (відкрито ліквідаційну процедуру) дозволяє підприємству відновити платоспроможність.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі. У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що рішення контролюючого органу про відмову в анулюванні реєстрації платника ПДВ, у зв'язку з відсутністю рішення суду про ліквідацію юридичної особи, є неправомірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" зареєстроване як платник ПДВ про що Державною податковою інспекцією видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 14.06.2001 року № 28101132.

29.09.2015 року позивач звернувся до контролюючого органу з заявою про анулювання його реєстрації як платника ПДВ з підстав передбачених пп. "е" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Листом від 02.10.2015 року № 2127/10/20-14-11-252 відповідач повідомив про відмову в анулюванні реєстрації як платника ПДВ у зв'язку із тим, що пп. "е" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України передбачає наявність рішення суду про ліквідацію юридичної особи, якого позивачем надано не було.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Підстави та порядок анулювання реєстрації платника податків визначено ст. 184 Податкового кодексу України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1130 від 14.11.2014 року (z1456-14) (далі - Положення № 1130).

Відповідно до п. 5.1 Положення № 1130 (z1456-14) реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п. 184.1 ст.184 розділу V Кодексу.

Відповідно до пп. "е" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду.

З аналізу п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України вбачається, що рішення про анулювання реєстрації на підставі пп. "е" приймається за наявності судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, проте таке судове рішення щодо припинення не пов'язане з банкрутством.

На користь такого висновку свідчить і п. 5.5 Положення № 1130 (z1456-14) , в якому визначено за наявності яких саме підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації на підставі пп. "е" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, зокрема такими документами є:

- судове рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру про внесення запису щодо такого рішення;

- судове рішення про анулювання (скасування, визнання недійсною) податкової реєстрації, про звільнення від сплати податку на додану вартість;

- судове рішення про скасування (визнання недійсною) державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця у випадках, передбачених законом, якщо таке рішення прийнято судом до 01 липня 2004 року, повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру про початок процесу проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 184.2. ст. 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" п. 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Згідно з п.184.3 ст. 184 Податкового кодексу України контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті.

Пунктом 184.4 ст. 184 Податкового кодексу України зазначено, що у разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації контролюючий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації подає такому платникові податку вмотивовану письмову відмову в анулюванні реєстрації з поясненнями із зазначеного питання.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Харківської області від 03 грудня 2014 року у справі № Б-39/02.09 ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Відповідно до ст. 37 Закону України від 14 травня 1992 року N 2344-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Правові наслідки визнання боржника банкрутом, закріплені ст. 38 вищезазначеного Закону.

З аналізу вказаних норм вбачається, що підприємницька діяльність Товариства на момент прийняття відповідного рішення фактично є незавершеною, оскільки дана стадія процедури ліквідації дозволяє підприємству відновити платоспроможність.

Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до п. 5 ст. 39 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо після завершення ліквідаційної процедури в процесі банкрутства, яка встановлена законом, судом постановлене рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута, суд, що виніс відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи - банкрута для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час звернення позивача до органів ДФС підприємство знаходиться в стані припинення, отже ліквідаційна процедура в процесі банкрутства юридичної особи ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" не завершена. Запис про припинення юридичної особи ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" в Єдиному державному реєстрі відсутній.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з судами попередніх інстанцій, що приймаючи рішення про відмову в проведенні анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган правомірно виходив з того, що рішення Господарського суду Харківської області від 03 грудня 2014 року у справі Б-39/02-09, яким ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру не є рішенням в розумінні пп. "е" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, а тому відсутні підстави для прийняття такого рішення.

Крім того, як вже зазначалось вище рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі пп. "е" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України приймається за наявності судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, що ж до припинення юридичної особи, що пов'язане з банкрутством, то вказане рішення має прийматись на підставі пп. "д" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже судами попередніх інстанцій дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та надано правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі № 820/10750/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235- 244-2 КАС України.

Ухвала в повному обсязі складена 24.04.2017 року.