2а-8751/12/2070 Про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств - 14.05.2013 Прийняття

Судом першої інстанції встановлено, що 21.05.2012 р. головним державним податковим ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Суботіною Н.М. проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПП "Блок" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ "Гамма-Будінвест", ТОВ "Харків-Експохол", ТОВ "Харків Еліт Пінобетон" за період 01.10.08 р. по 01.01.12 р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 827/23-3/21261845 від 21.05.2012 р., згідно висновків якого встановлено порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів між позивачем та ТОВ "Гамма-Будінвест", ТОВ "Харків-Експохолл", ТОВ "Харків Еліт Пінобетон", ТОВ "Сервік", ПП "Техноконсалт", ТОВ "Консаж", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.8 ст. 38 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 142 890,85 грн., в тому числі у ІІ кварталі 2010 року - 28274,38 грн., І квартал 2011 року - 9068,41 грн., ІІ квартал 2011 року - 26856,17 грн., ІІІ квартал 2011 року - 33186,17 грн., ІV квартал 2011 року - 45505,73 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 122 282,8 грн., в тому числі за травень 2010 року - 21239,5 грн., червень 2010 року - 1380,0 грн., січень 2011 року - 1484,9 грн., лютий 2011 року - 6400,67 грн., квітень 2011 року - 8017,6 грн., травень 2011 року - 7859,09 грн., червень 2011 року - 7476,5 грн., липень 2011 року - 5690,22 грн., серпень 2011 року - 6086,12 грн., вересень 2011 року - 17081,2 грн., жовтень 2011 року - 13448,63 грн., листопад 2011 року 14289,6 грн., грудень 2011 року - 11831,97 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012 р. № 0000102204 про визначення збільшення суми грошового зобов'язання ПП "Блок" податку на прибуток приватних підприємств на суму 149960,00 грн., в тому числі 142890 грн. - основний платіж, 7070 грн. - штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012р. №0000112204, про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість із вироблених в Україні на суму 145048,83 грн., в т.ч. 122286 грн. - основний платіж, 22762,83 грн. - штрафні санкції.

Судом встановлено, що висновок про наявність виявлених в ході перевірки порушень, відповідачем зроблено на підставі інформації податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача, а саме: не знаходження ТОВ "Гамма-Будінвест", ТОВ "Харків-Експохолл", ТОВ "Харків Еліт Пінобетон", ТОВ "Сервік", ПП "Техноконсалт", ТОВ "Консаж" за юридичною адресою, у відношенні директора ТОВ "Техконсалт" порушено кримінальну справу, а також те, що деякі податкові накладні, виписані на адресу ПП "БЛОК" контрагентом ТОВ "Гамма-Будінвест", ТОВ "Харків-Експохолл", ТОВ "Харків Еліт Пінобетон", ТОВ "Сервік", ПП "Техноконсалт", ТОВ "Консаж", підписані не посадовими особами вказаних підприємств (що було встановлено в порядку кримінального провадження).

Відповідач також вважає, що ТОВ "Гамма-Будінвест", ТОВ "Харків-Експохолл", ТОВ "Харків Еліт Пінобетон", ТОВ "Сервік", ПП "Техноконсалт", ТОВ "Консаж" не має кваліфікованого персоналу, транспортних засобів, приміщень, тощо для здійснення господарської діяльності, а також вважає, що позивачем не надано доказів транспортування товару, а саме: товарно-транспортних накладних, доказів зберігання придбаного товару, адже позивач, згідно даних обліку, не має власних чи орендованих складських приміщень, а також власного чи орендованого автотранспорту.

Підсумовуючи зібрану інформацію, відповідач дійшов висновку, що угоди, які мали місце між позивачем та ТОВ "Гамма-Будінвест", ТОВ "Харків-Експохолл", ТОВ "Харків Еліт Пінобетон", ТОВ "Сервік", ПП "Техноконсалт", ТОВ "Консаж" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", тобто спрямовані на надання неправомірної вигоди учасникам господарських відносин шляхом штучного формування податкового кредиту.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Гамма-Будінвест", ТОВ "Харків-Експохолл", ТОВ "Харків Еліт Пінобетон", ТОВ "Сервік", ПП "Техноконсалт", ТОВ "Консаж", та як наслідок правомірності формування підприємством позивача валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, що є підставою для їх скасування.

Переглянувши рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 20.1.4. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України обставиною для проведення документальної позапланової перевірки, крім інших, є отримання податковим органом постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесено ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п.78.2 ст. 78 Податкового Кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Згідно до п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до ч.5 ст.114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

У відповідності до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, п. 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (z0034-11) , у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що оскільки п. 86.9 ст. 86 та п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб. При цьому, відповідно до вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовано порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки позивача по правовим відносинам з ТОВ "Гамма-Будінвест", ТОВ "Харків-Експохолл" та ТОВ "Харків Еліт Пінобетон", слугувала постанова старшого слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області від 16.02.2012 року.

На підставі зазначеної постанови та на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято наказ від 07 травня 2012 року № 385 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Блок", за результатами якої складено акт № 827/23-3/21261845 від 21.05.2012 р.

На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, доказів щодо наявності відповідного рішення суду в кримінальній справі, що набрало законної сили, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що перевірка підприємства позивача по правовим відносинам з ТОВ "Гамма-Будінвест", ТОВ "Харків-Експохолл" та ТОВ "Харків Еліт Пінобетон" була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, колегія суддів дійшла висновку, що податковою інспекцією передчасно винесено податкові повідомлення-рішення в частині виявлених порушень ПП "Блок" вимог податкового законодавства по господарським операціям з ТОВ "Гамма-Будінвест", ТОВ "Харків-Експохолл" та ТОВ "Харків Еліт Пінобетон".

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05.06.2012 р. № 0000102204 та № 0000112204 в цій частині, однак із помилковим застосуванням норм матеріального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог ПП "Блок" про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2012 р. № 0000102204 та № 0000112204 в частині донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафних санкцій за господарськими операціями з ТОВ "Гамма-Будінвест", ТОВ "Харків-Експохолл", ТОВ "Харків Еліт Пінобетон", проте невірно визначив підстави та мотиви прийняття такого рішення, внаслідок помилкового застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2013 року в цій частині підлягає зміні з підстав та мотивів задоволення позову.

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 827/23-3/21261845 від 21.05.2012 р., під час проведення перевірки ПП "Блок", податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства по господарським операціям з ТОВ "Сервік", ПП "Техноконсалт", ТОВ "Консаж", в наслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за період січень, лютий, листопад, грудень 2011 року у загальному розмірі 19 333,39 грн. та суму податку на прибуток за І, IV квартал 2011 року у загальному розмірі 23 021 85 грн.

Колегія суддів зауважує, що дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо проведення перевірки ПП "Блок" по правовим відносинам з контрагентами - ТОВ "Сервік", ПП "Техноконсалт", ТОВ "Консаж", за наслідками якої складено акт перевірки № 827/23-3/21261845 від 21.05.2012 р., в судовому порядку позивачем не було оскаржено.

Отже, відносно висновку податкового органу щодо неправомірного формування ПП "Блок" валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Сервік", ПП "Техноконсалт" та ТОВ "Консаж", колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994, № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У відповідності до п.п.14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно з положеннями п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати та витрат банківських установ), інших витрат.

На підставі п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.1.6, 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому колегія суддів зауважує, що при обов'язковій необхідності зазначених фактів для виникнення у платника податку права на податковий кредит вони, однак, не є єдиними, які підлягають доведенню в судовому процесі при розгляді справи, предметом якої є спір про вказане право.

У відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит обумовлюється такою обов'язковою умовою, як придбання платником податку товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням зі сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи встановлено, що 01.11.2011 року між позивачем - Приватним підприємством "Блок" (у якості Покупця) та ТОВ "Сервік" (у якості Постачальника), укладено договір № 1/11, згідно умов якого Продавець зобов'язується здійснити поставку, а Покупець прийняти та оплатити продукти харчування. ( т. 1 а.с. 49).

На підтвердження реального виконання умов зазначеного договору, позивачем надано до матеріалів справи копії податкових та видаткових накладних, акт виконаних робіт від 25.12.2011 року ( т. 1, а.с. 94-97, 245).

Суми податку на додану вартість по податковим накладним ТОВ "Сервік" включено позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2011 року ( ПДВ 6549,09) грн. та грудень 2011 року (ПДВ 4898,73 грн.) та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Оплата за придбаний у ТОВ "Сервік" товар здійснена позивачем у готівковій формі, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями квитанцій до прибутковий касових ордерів (т. 2, а.с. 171-172).

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами спірних правочинів первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Факт подальшої реалізації придбаного товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договорів, видатковими накладними та податковими накладними з іншими підприємствами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем з ТОВ "Сервік" повністю підтверджені відповідними первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів вважає хибним твердження відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за участю позивача із ТОВ "Сервік".

Колегія суддів зазначає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаними контрагентами в акті перевірки № 827/23-3/21261845 від 21.05.2012 р. ґрунтується виключно на підставі актів перевірок контрагентів позивача, зокрема, акту неможливості проведення зустрічної звірки від 13.03.2012 р. № 83/23/31437132 ТОВ "Сервік" за грудень 2011 року, в якому вказано, що співробітниками ВПМ ДПІ у Московського районі м. Харкова здійснено виїзд за адресою реєстрації ТОВ "Сервік", ознак підприємства та посадових осіб ТОВ "Сервік" не встановлено, з урахуванням наведеного працівниками ВПМ ДПІ у Московського районі м. Харкова складено довідку 06.10.2011р. №3381, від 18.02.2012р. № 512 про не встановлення місцезнаходження платника податків та посадових осіб. Підприємству ТОВ "Сервік" 09.12.2011 року анульовано платника ПДВ, декларація з податку на прибуток за 4 кв. 2011 року, звіт кв. 1-ДФ за 4 квартал 2011р. до ДПІ у Московському районі м. Харкова не надані. Згідно наявних звітів, підприємство не має власних та орендованих основних фондів, власних чи орендованих приміщень (складів) для зберігання товарів, транспортних засобів для переміщення товарів у великих обсягах та наявного штату працівників, що свідчить про неможливість здійснення діяльності. Згідно висновку акту від 13.03.2012 р. № 83/23/31437132, звіркою ТОВ не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "АВІСТА-СМ", їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "Сервік" - по ланцюгу постачання для ТОВ "Харків-Експохолл" та ПП "Блок".

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що правочини ПП "Блок" з ТОВ "Сервік" не спричиняють реального настання наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства - є нікчемними по ланцюгу.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ТОВ "Сервік", відповідачем в акті перевірки № 827/23-3/21261845 від 21.05.2012 р. не вказано.

Колегія суддів не приймає такі доводи податкового органу, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та Податковий кодекс України (2755-17) не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету. Платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Податковий орган не довів при вирішенні справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, що правочин вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сервік" не відповідають дійсності, що укладення договорів поставки не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Факт оплати позивачем отриманих у ТОВ "Сервік" товарів та послуг сторонами не заперечується. Також, документально підтверджується факт використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих товарів, отриманих за договорами, укладеними з вказаними контрагентами.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Також, колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України (2755-17) та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Доказів, на підтвердження анулювання підприємству ТОВ "Сервік" свідоцтва платника ПДВ 09.12.2011 року, матеріали справи не містять. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "Сервік" на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Сервік" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (z0034-11) ; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984 (z0034-11) , у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки № 827/23-3/21261845 від 21.05.2012 р. висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сервік" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984 (z0034-11) .

При цьому, відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПП "Блок" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату отриманих товарів від ТОВ "Сервік", що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 827/23-3/21261845 від 21.05.2012 р.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки порушень та донарахування податкових зобов'язань за господарськими операціями з ТОВ "Сервік" належним чином не довів, а тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2012 р. № 0000102204 та № 0000112204 в цій частині.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення в цій частині, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Щодо господарських операцій ПП "Блок" з ПП "Техноконсалт" та ТОВ "Консаж", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 827/23-3/21261845 від 21.05.2012 р., згідно даних податкової звітності ПП "Блок" включено до складу податкового кредиту за січень-лютий 2011 року в реєстр отриманих податкових накладних за січень 2011 року та лютий 2011 року податкові накладні ПП "Техноконсалт" та ТОВ "Консаж" на загальну суму ПДВ 7 885,57 грн. та податкових декларацій за січень - лютий 2011 року: податкові накладні ПП "Техноконсалт" № 24 від 18.01.2011 року на загальну суму 724,8 грн., в т.ч. ПДВ 120,8 грн., № 26 від 24.01.2011 року на загальну суму 8184,6 грн., в т.ч. ПДВ 1364,1 грн., № 61 від 03.02.2011 року на загальну суму 2250 грн., в т.ч. ПДВ 375 грн., № 67 від 04.02.2011 року на загальну суму 6129 грн., в т.ч. ПДВ 1021,5 грн., податкові накладні ТОВ "Консаж" № 78 від 01.02.2011 року на загальну суму 18900 грн., в т.ч. ПДВ 3150 грн., № 110 від 14.02.2011 року на загальну суму 4500 грн., в т.ч. ПДВ 750 грн., № 125 від 17.02.2011 року на загальну суму 6625 грн., в т.ч. ПДВ 1104,17 грн.

Згідно Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 1002 від 24.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697 (z1402-10) , реєстр виданих та отриманих податкових накладних ведеться особами, зареєстрованими як платники ПДВ, в електронному вигляді у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць) подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Пунктом 7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних визначено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 44.3, 44.4 статті 44 ПК України - платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

До закінчення перевірки та до моменту винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ПП "Блок" не надано посадовій особі органу державної податкової служби, яка проводила перевірку, оригінали податкових накладних, що підтверджують показники відображені у податковій звітності по взаємовідносинах з ПП "Техноконсалт" та ТОВ "Консаж", а також не надано первинних документів на підтвердження господарських операцій із вказаними контрагентами.

Колегія суддів не приймає посилання позивача на відсутність документів, у зв'язку із їх вилученням згідно постанови заступника начальника СВ Орджонікідзевського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області про проведення виїмки від 26.03.2011 року, оскільки, як вбачається з даної постанови, у ПП "Блок" вилучено засвідчені копії всіх документів, які підтверджують фінансово-господарські відносини з ПП "Техноконсалт" та ТОВ "Консаж".

З огляду на те, що позивачем ані до перевірки, ані під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надано жодного документу первинного бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження фінансово-господарських операцій із ПП "Техноконсалт" та ТОВ "Консаж", на підставі яких ПП "Блок" сформовано податковий кредит за січень - лютий 2011 року та валові витрати за І квартал 2011 року, колегія суддів вважає правомірним висновок податкового органу щодо порушення підприємством позивача п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та як наслідок правомірним донарахування ПП "Блок" суми податку на прибуток за І квартал у загальному розмірі 9069,00 грн., з яких 9068,00 грн. за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та суми податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року на суму 7 887,57 грн., з яких 7 885, 57 грн. за основним платежем, 2 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ПП "Блок" в частині скасування податкових повідомлень - рішень від 05.06.2012 року № 0000112204 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 887, 57 грн. та № 0000102204 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9069,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Блок" про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 05.06.2012 року № 0000112204 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 887, 57 грн. та податкового повідомлення від 05.06.2012 року № 0000102204 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9069,00 грн., підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2013р. по справі № 2а-8751/12/2070 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 05.06.2012 року № 0000112204 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 887, 57 грн., з яких: 7 885, 57 грн. - за основним платежем, 2 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення від 05.06.2012 року № 0000102204 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9069,00 грн., з яких 9068,00 грн. за основним платежем; 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.