Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Лісного В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгспан-Україна" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року,

Товариство з обмеженою "Кінгспан-Україна" (далі - позивач, ТОВ "Кінгспан-Україна") звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої на час касаційного розгляду справи є Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ) від 18.12.2012 року № 0001092342 та № 0001102342.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що через відсутність належних документів щодо транспортування придбаного позивачем у контрагента товару, доказів знаходження такого товару на відповідальному зберіганні останнього та його повернення на склад (ВМД), не оприбуткування повернутого товару, податковим органом було встановлено нікчемність відповідних операцій, а відтак заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ "Кінгспан-Україна" зареєстровано Солом'янською районною в м.Києві державною адміністрацією 21.03.2006 року, в період за який проводилася перевірка перебувало на податковому обліку в ОДПІ та його місцезнаходження було 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. П. Лумумби, 106. 07.02.2009 позивачу видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Основним видом його діяльності є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

У листопаді 2012 року посадові особи відповідача провели позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кінгспан-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складено акт № 1379/22/34297096 від 20.11.2012 року (далі - акт перевірки від 20.11.2012 року). У висновках акта перевірки Артемівська ОДПІ, зокрема, зазначила про порушення ТОВ "Кінгспан-Україна":

- вимог п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет за 3 квартал 2011 року в сумі 522677 грн.;

- вимог пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього в сумі 526076 грн., в т.ч. за березень 2011 року в сумі 90179 грн., за серпень 2011 року в сумі 184612 грн., за квітень 2012 року в сумі 105057 грн., травень 2012 року в сумі 146228 грн.

Зазначені вище висновки відповідач зробив за наслідками перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ "Кінгспан Львів" у червні, липні та серпні 2011 року, а також на підставі відомостей бухгалтерського обліку щодо обороту товарних запасів платника за серпень, вересень 2009 року та відображення цих показників у податковій звітності.

18.12.2012 року відповідачем на підставі висновків вказаного акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001092342, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 635051 грн (основний платіж 526076 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 108975 грн);

- № 0001102342, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 522677 грн (основний платіж 522677 грн) (а.с.84-85 т.1).

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення передбачено і в ПК України (2755-17) .

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.140.2 ст.140 цього ж Кодексу у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

За змістом пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 цього ж Кодексу передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Аналогічні вимоги встановлено і для перерахунку суми податкових зобов'язань та податкового кредиту у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.06.2011 року між позивачем та ТОВ "Кінгспан-Львів" укладено договір поставки, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки Покупцеві панелі (надалі - Товар) назва, асортимент, кількість якого зазначено у відповідному рахунку постачальника в залежності від партії товару, а Покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар і сплатити за нього встановлену ціну (а.с.86-89 т.1).

Додатковою угодою до зазначеного договору від 30.06.2011 року сторони обумовили, що передача Товару здійснюється після пред'явлення Покупцем або його представником довіреності суворої звітності встановленого зразка, підписання сторонами видаткової накладної. У разі відсутності у момент передачі Товару транспортного засобу, готового до перевезення Товару на адресу Покупця, Постачальник зобов'язаний зберігати товар, що був переданий та перейшов у власність Покупця, до моменту подачі транспорту під завантаження, але не більше, ніж 30 календарних днів. При цьому ТТН сторони підписують у момент передачі товару перевізнику.

Протягом липня-серпня 2011 року ТОВ "Кінгспан-Україна" постачало ТОВ "Кінгспан-Львів" товар згідно з накладними від 30.06.2011 року №№ 115800008, 115800009, 30.07.2011 року №№ 510, 511, податкових накладних від 30.06.2011 року №№ 19, 20 на суму 989868,01 грн., 788545,64 грн. відповідно, від 29.07.2011 року №№ 5, 6 на суму 532137,38 грн, 416457,51 грн. відповідно (суми з ПДВ), загальна вартість поставок становила 2272500 грн (ПДВ 454500 грн).

З метою уникнення зайвих витрат на перевезення Товару до місця знаходження Покупця у м. Львів, ТОВ "Кінгспан-Україна" погодилось зберігати товар на своїй земельній ділянці, що було допустимо з огляду на специфіку Товару.

На підтвердження наведеного, ТОВ "Кінгспан-Україна" надало державний акт на право власності на земельну ділянку площею 12,50га за адресою вул.П.Лумумби, 86-а, м.Артемівськ, Донецька область, передану для будівництва та обслуговування заводу по виробництву будівельних матеріалів.

Однак, у покупця ТОВ "Кінгспан-Львів" виникли обставини, через які воно не змогло реалізувати свої проекти, а ТОВ "Кінгспан-Україна", у свою чергу, мало можливість реалізувати раніше поставлений Товар іншим покупцям. У зв'язку з чим, покупцем повернуто позивачу такий Товар на загальну суму 2272500 грн. Факт повернення Товару оформлено актами повернення товару від 03.08.2011 року №№ 38, 39, 02.08.2011 року № 40,41.

На підставі таких актів позивач скоригував за ІІІ квартал 2011 року в сторону зменшення валові доходи в сумі 2272508 грн., а також подало розрахунки коригування у бік зменшення кількісних і вартісних показників до податкових накладних, виданих контрагентом, на загальну суму 454500 грн., у зв'язку зі зміною кількості відвантаженого товару.

На підтвердження здійснення господарських операцій, виконання умов вищевказаного договору та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрат по господарських операціях з ТОВ "Кінгспан-Львів", коригування вказаних показників, позивачем подано суду копії: договору, податкових накладних, акту на право власності на земельну ділянку, акти повернення товару та інші документи.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентом. Крім того, позивачем доведено правомірність коригування показників податкового кредиту та витрат по вказаним операціям.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Кінгспан-Львів", оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у своїй відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Зазначені відповідачем у касаційній скарзі обставини не доводять правомірності дій та рішень відповідача, ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року у справі № 813/4297/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235- 244-2 КАС України.

Ухвала в повному обсязі складена 24.04.2017 року.