Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., ХоптиС.Ф.,

розглянувши в судовому засіданнісправу за позовом заступника прокурора м. Чернігова до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції, треті особи: Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Петрушина Людмила Михайлівна, про визнання незаконними та скасування рішень Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 лютого 2016 року,

У липні 2015 року заступник прокурора м. Чернігова звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що рішенням Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 21 квітня 2006 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на безоплатну приватизацію земельної ділянки, а рішенням Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської областівід 8 червня 2007 року йому передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1244 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. На підставі витягу із вказаного рішення ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на землю, яку 11 вересня 2007 року на підставі договору дарування подарував ОСОБА_4

Витяг з рішення Киселівської сільської ради від 8 червня 2007 року було складено головою Киселівської сільської ради КапраномС.І., однак питання про затвердження рішення про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки по вул. Річковій, 3 у АДРЕСА_1 на VII сесії 5-го скликання 8 червня 2007 року не розглядалось і рішення не приймалось.

За вказаним фактом зареєстровано кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 1 липня 2015 року Капрана С.І., який на час прийняття оспореного рішення органу місцевого самоврядування виконував обов'язки голови Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України за закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

У результаті проведення перевірки було встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 є пам'яткою археології місцевого значення - поселення на південно-східній околиці АДРЕСА_1 II тис. до н.е., ХІ-ХІІІ ст. н.е.

23 листопада 2006 року ОСОБА_3 надав до Чернігівської обласної інспекції по охороні пам'яток історії завідомо підроблену план схему з відміткою, яка не відповідає дійсності про фактичне місце знаходження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на яку згідно даної схеми обмежень щодо користування не встановлено, та за результатом розгляду якої ОСОБА_3 було надано висновок про погодження землевпорядної документації.

За цим фактом зареєстровано кримінальне провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК України за закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

Посилаючись на вищевикладене, прокурор просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення I сесії Vскликання Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 21 квітня 2006 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації на безоплатну приватизацію земельної ділянки; визнати незаконним та скасувати рішення VII сесії V скликання Киселівської сільської ради Чернігівського району та області від 8 червня 2007 року, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку та виготовлення технічної документації на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1244 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; визнати недійсним договір дарування від 11 вересня 2007 року; скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції від 22 червня 2013 року про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 лютого 2016 року позов заступника прокурора м. Чернігова задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Iсесії V скликання Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 21 квітня 2006 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації на безоплатну приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3

Визнано незаконним та скасовано рішення VIIсесії V скликання Киселівської сільської ради Чернігівського району та області від 8 червня 2007 року в частині надання ОСОБА_3 дозволу на розробку та виготовлення технічної документації на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1244 га, в межах згідно з планом на території Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Визнано недійсним договір дарування від 11 вересня 2007 року № 3507 земельної ділянки площею 1 244 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції від 22 червня 2013 року про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, рішення Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області сьомої сесії п'ятого скликання від 8 червня 2007 року щодо передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 у АДРЕСА_1, площею 0,1244 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд на території сільської ради не приймалось, про що свідчить відсутність вказаного рішення у матеріалах сьомої сесії п'ятого скликання Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, які передані до архівного відділу Чернігівської районної державної адміністрації, а державний акт на право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 видано на підставі витягу з неіснуючого рішення.

Проте повністю погодитись із такимивисновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що рішенням Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 21 квітня 2006 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на приватизацію земельних ділянок, які розташовані у АДРЕСА_1, якою користується ОСОБА_3

23 листопада 2006 року ОСОБА_3 надав до Чернігівської обласної інспекції по охороні пам'яток історії завідомо підроблену план-схему з відміткою, яка не відповідає дійсності про фактичне місцезнаходження спірної земельної ділянки, на яку згідно даної схеми обмежень щодо користування не встановлено, та за результатом розгляду якої ОСОБА_3 було надано висновок про погодження землевпорядної документації.

За цим фактом зареєстроване кримінальне провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Ухвалою Новозаводского районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК України за закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

Крім того, Капран С.І. перебуваючи на посаді Киселівського сільського голови, будучи службовою особою, умисно склав завідомо неправдивий документ - витяг з рішення Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 8 червня 2007 року про передачу у приватну власність земельної ділянки, завіривши його власним підписом та печаткою Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, шляхом внесення неправдивих відомостей про факт розгляду та затвердження рішення про передачу ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки.

При цьому 8 червня 2007 року Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області виносилось рішення щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку та виготовлення технічної документації на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташовану за вказаною адресою, а не щодо передачі йому у власність земельної ділянки.

За вказаним фактом зареєстроване кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 1 липня 2015 року Капрана С.І. звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України за закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

За договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області 11 вересня 2007 року, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку площею 0,1244 га, розташовану по АДРЕСА_1.

21 листопада 2006 року ОСОБА_3 звернувся до Чернігівської обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури про надання висновку по технічній документації по складанню державного акту на право власності на землю.

Згідно схеми розміщення земельної ділянки, наданої комунальним закладом "Чернігівський науково-методичний центр охорони культурної спадщини" земельна ділянка, що передається у власність ОСОБА_3 позначена на старій околиці АДРЕСА_1.

3 листопада 2006 року ОСОБА_3 Чернігівською обласною інспекцією по охороні пам'яток історії та культури погоджено технічну документацію для передачі в приватну власність земельної ділянки площею 0,1244 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

На схемі розташування земельної ділянки з проектної документації ОСОБА_4, що складена спеціалістом ПП "Аксіома" ОСОБА_7, спірна земельна ділянка розташована в іншому місці і не потрапляє у межі зони археологічної пам'ятки.

Згідно зі звітом про незалежну грошову оцінку об'єкта культурної спадщини спірна земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_3 згідно державного акту на право приватної власності на землю є пам'яткою археології місцевого значення. Жодна з пам'яток археології національного значення, розташованих в Чернігівській області, не мають визначених меж та територій. Ринкова вартість пам'ятки археології - поселення, охоронний номер 2763 на земельній ділянці площею 1 244 кв. м становить 3 150 668 грн 83 коп.

4 червня 2013 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

18 листопада 2013 року між відділом культури і туризму Чернігівської районної державної адміністрації та Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області укладено охоронний договір № 2763 на пам'ятку археологічної спадщини поселення ІІ тис. до н.е. На підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28 квітня 1987 року № 119 взято під державну охорону пам'ятки історії, архітектури, зокрема поселення ХІ-ХІІ ст. н.е., розташоване у АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов, суди виходили із того, що спірна земельна ділянка розташована в межах поселення ІІ ст. до н.е., ХІ-ХІІІ ст. на південно-східній околиці АДРЕСА_1, яке було виявлено у 1985 році, паспортизовано у 1986 році та взято на облік як пам'ятку археології місцевого значення у 1987 році. Отже, ця ділянка не підлягає відчуженню та не може бути передана у приватну власність.

Оскільки прокурором доведено знаходження спірної земельної ділянки в межах археологічної пам'ятки місцевого значення, рішення Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 21 квітня 2006 року та від 8 червня 2007 року суперечать чинному законодавству, а, відтак, вони мають бути визнані незаконними та скасовані.

При цьому суди не врахували таке.

Вважаючи спірну земельну ділянку такою, що знаходиться в межах археологічної зони, суди послались на оригінал паспорту пам'ятки історії та культури СРСР, наданий Департаментом культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації.

При цьому суди не звернули увагу на те, що вказаний доказ містить незавірені виправлення та дописки, не дали оцінку тому, чи є цей доказ належним у розумінні ст. ст. 58, 164 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_3 з 2007 року двічі було проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки, а на підставі рішення Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 28 вересня 2007 року № 106, за погодженням головним архітектором району ОСОБА_3 надано відповідний дозвіл на будівництво згідно затвердженого будівельного паспорту. При цьому жодної відмови у проведенні будівництва на спірній земельній ділянці ОСОБА_3 не отримано. Отже, висновки судів про те, що спірна земельна ділянка має історичну цінність для держави є передчасними.

Крім того, у поземельній книзі спірна земельна ділянка була зареєстрована Управлінням Держкомзему Чернігівського району Чернігівської області 26 травня 2011 року, що підтверджується витягом з поземельної книги від 27 травня 2011 року № 0000355, та відміткою на державному акті на право власності на землю щодо реєстрації в поземельній книзі. Так, згідно з цим витягом цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Суди наведене залишили поза увагою, не дали оцінку тому, чи з урахуванням вказаного витягу спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного значення.

Також не можна повністю погодитись з висновками судів щодо визнання недійсними договору дарування спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та державного акту про право власності на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 330 ЦК України майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-95цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Суди зазначене не врахували, не взяли до уваги те, що заступник прокурора м. Чернігова не був стороною договору дарування від 11 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який прокурор оспорив.

Крім того, суди не врахували таке.

Позовна давність за ст. 256 ЦК України - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Йдеться про те, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України визначено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була могла) довідатися про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Отже, за змістом ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, на даний позов поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на те, що з моменту прийняття оспореного рішення сільської ради пройшло більш ніж 3 три роки, а, відтак, прокурор звернувся з даним позовом після спливу позовної давності та просив застосувати позовну давність (а.с. 126). Проте суди не навели мотивів відхилення цієї заяви.

За таких обставин, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули, не перевірили доводів сторін як на підтвердження так і на заперечення позову, не визначились з правовим статусом спірної земельної ділянки, що є істотною обставиною у справі, та дійшли до передчасного висновку про задоволення позову.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлено, їх судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.