Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Леванчука А.О., Євтушенко О.І., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 22 жовтня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про стягнення коштів, посилаючись на те, що 05 січня 2012 року між ним та ПАТ КБ "Приватбанк" був укладений договір депозитного вкладу, згідно з яким він вніс на рахунок банку протягом 2012-2014 років 69 717,77 грн, а банк зобов'язався виплатити відсотки за депозитом у розмірі 14,5 % річних, які згодом були збільшені банком до 18 % річних.

Оскільки з квітня 2014 року банк припинив нарахування та виплату відсотків за депозитним договором, він звернувся до банку із заявою про повернення вказаної суми депозитного вкладу та відсотків по ньому, але відповідач відмовив йому, тому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його 94 937,97 грн, з яких: 69 717,77 грн - сума строкового банківського вкладу; 17 524,00 грн - відсотки за користування коштами за період з 05 травня 2014 року по 05 липня 2015 року; 7 620,00 грн - моральна шкода.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 серпня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_6 грошові кошти за договором банківського вкладу від 05 січня 2012 року в розмірі 87 241,77 грн ( з яких сума основного боргу - 69 717,77 грн, відсотки - 17 524,00грн). Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 22 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту існування між сторонами правовідносин, що регулюються договором банківського вкладу та наявності у банку обов'язку по виконанню зобов'язань за вказаним договором незалежно від обставин, що виникли на окупованій території Криму, де на ім'я позивача був відкритий депозитний рахунок у Кримському регіональному управлінні ПАТ "КБ "ПриватБанк".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок у розмірі 69 717,77 грн.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 05 січня 2012 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_6 був укладений договір на оформлення вкладу "Стандарт", згідно з яким в регіональному управлінні ПАТ КБ "Приватбанк", яке знаходиться у м. Бахчисарай, було відкрито рахунок по цьому договору, відповідно до якого ОСОБА_6 передав банку грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн на термін вкладу - 6 місяців по 05 липня 2012 року із нарахуванням 14,5 % річних.

05 січня 2012 року між вказаними сторонами була укладена додаткова угода до договору на оформлення вкладу "Стандарт" від 05 січня 2012 року, згідно з якою було збільшено відсоткову ставку на 0,5 % річних на строк до 05 липня 2012 року.

27 вересня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" з заявою про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків, однак банк кошти не повернув.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Крім того згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, саме відповідач у справі повинен доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання за договором банківського вкладу "Стандарт, 6 міс.", або ж довести факт виконання ним даного зобов'язання.

Вирішуючи даний спір та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували внесення ним грошових коштів на депозитний рахунок в банку в сумі 69 717,77 грн.

Однак суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що в своїх запереченнях проти позову ПАТ КБ "Приватбанк" зазначав лише про те, що виконати вимоги ОСОБА_6 немає можливості, у зв'язку з відсутністю законодавчо визначених особливостей діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах, що існують на теперішній час на території Криму, а також те, що банком було призупинено обслуговування клієнтів та роботу відділень Кримського ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк".

За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи даний спір вказаних вимог закону не врахував, та не звернув уваги на те, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України були надані оригінали договору про банківський вклад від 05 січня 2012 року та додаткової угоди до нього від 05 січня 2012 року та оригінали квитанцій на суму 8 000,00 грн про внесення коштів на рахунок банку, а також вимога про повернення банківського вкладу та нарахованих відсотків на вклад, адресована ПАТ КБ "Приватбанк" 27 вересня 2014 року, а відповідачем, в свою чергу, не надано доказів виконання чи невиконання умов вказаного договору.

Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою правильності визначення обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, судом апеляційної інстанції з`ясовувалось неналежним чином, чим порушено норми процесуального права ( ст. ст. 10, 60, 61, 179 ЦПК України) і таке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанціїпідлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 22 жовтня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.