Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інтербанк" про визнання правовідносин та зобов'язань за кредитним договором припиненими за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інтербанк" (далі - ПАТ "КБ "Інтербанк") про визнання правовідносин та зобов'язань за кредитним договором припиненими.

Обгрунтовувала вимоги тим, що відповідно до кредитного договору від 17 грудня 2007 року їй було надано кредит в сумі 230 000 доларів США строком до 16 грудня 2022 року зі сплатою 12,5 % річних. У зв'язку з порушенням нею своїх зобов'язань відповідач 15 жовтня 2009 року направив їй вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту, змінивши цим строк виконання зобов'язань на 26 жовтня 2009 року. Враховуючи те, що встановлений законом строк позовної давності (обрахований із дати, вказаній у достроковій вимозі як кінцевий строк погашення боргу) за вимогами про повернення кредиту за договором станом на день подання позову минув, і банк не скористався своїм правом звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості, просила визнати припиненими правовідносини за вказаним кредитним договором.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Судами встановлено, що 17 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Інтербанк", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Інтербанк", та ОСОБА_6, укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит на суму 230 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 16 грудня 2022 року зі сплатою 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

15 жовтня 2009 року відповідачем направлено на адресу ОСОБА_6 вимогу про дострокове повернення протягом десяти днів (до 26 жовтня 2009 року) кредиту з нарахованими процентами у повному обсязі у зв'язку з порушенням останньою своїх зобов'язань з повернення кредиту.

Таким чином, у спірних правовідносинах змінився строк виконання основного зобов'язання шляхом встановлення дати дострокового повернення всього кредиту, що зумовило перебіг позовної давності із дати, вказаній у достроковій вимозі як кінцевий строк повернення боргу.

Згідно зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Припинення зобов'язання передбачає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених договором або законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий обов'язок перестають існувати. Тобто, кредитор більше не має права пред'являти до боржника будь-які вимоги, які випливають із цього зобов'язання.

Натомість позовна давність - це строк, у межах якого особа може розраховувати на задоволення вимоги, яка випливає зі змісту зобов'язання. На підставі заяви про застосування строку позовної давності обов'язки боржника у зобов'язанні не припиняються, а вважаються такими, що не підлягають виконанню у зв'язку із пропуском кредитором строку звернення із вимогою про таке виконання.

Відповідно до положень ст. 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на зміст наведеної норми, сплив позовної давності (на відміну від підстав припинення зобов'язання) в силу свого настання не звільняє від обов'язків за зобов'язанням, тобто не є юридичним фактом, із настанням якого припиняється зобов'язання. Про наслідки пропуску строку давності необхідно заявляти у спорі за позовом кредитора, однак і за цих обставин обґрунтована вимога кредитора може бути задоволена у разі, якщо суд визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Правильно визначивши характер спірних правовідносин, застосувавши згідно їх змісту норми правового регулювання, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що сплив позовної давності не є підставою припинення зобов'язань за кредитним договором, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо посилань заявника на положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) щодо заборони вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, такі доводи також не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки із урахуванням висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20 листопада 2013 року № 6-126цс13 та від 04 лютого 2015 року № 6-239цс14, вказана заборона стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Доводами касаційної скарги висновки судів не спростовуються.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.